Всего за 0.01 руб. Купить полную версию
Отже староста, жартома, на шматку ряднини пише:
Назар-Сміливий: сила й міць!
Раз лупоне юрма з копиць!
Тай дає йому.
А Назар тую ряднину в´яже на жердину; уламок ржавої шаблюки при боці почепив; в сусіди вислюка поцупив, сів і з села потріхкотив.
За село вибрався, якусь дорогу обрав їде, а куди невтямки.
Їде-їде: озирнувсясела не видно вже. Пойнялося серце страхом.
Аби дух cобі підняти, почав він щось під ніс мурмотітимугиче, сам до себе говорить, вислюка шпетить.
Що далі їде, тим більш страхається; з більшого страху він голос підвищує верещить, горлає! Вислюк і собі заревів!..
Од того гвалту-граю птахи з ближчих дерев розлітаються, зайці по кущах розбігаються, жаби з трави у воду кидаються
Назар від cвого ж голосіння ще більше голову втрача, а як вже у ліс заїхав, то ніби з-під кожного дерева, з будь-якого куща, з-за кожного каменюзвідусіль!оце зараз на нього звірюка кинеться, або вже розбійник.
Нажаханий, таке підвів він валування ажно у вухах дзеленьчить.
І нагодилося ж, що саме під той час якийсь тюхтій-селянин їхав через ліс конем. Як зачув той гвалт страшенний, спинився.
Вай, каже, оце встряв я у халепу, то ж ніхто більш, як розбійники Коня кинув, сам до лісу і ну, п´ятами кивати! Втік
Ласкава доля! Назар-Сміливий, валуючи, підходитьти ба!посеред дороги кінь засідланий стоїть, його дожидає. З вислюка він злазить, на коня сідає, далі рушає.
* * *
Довго їхав чи ні, йому вже краще знати. Заїхав до села якогось. Він села не знає село його. Чи туди, чи сюди?
Од якоїсь хати музику чути погнав коня туди.
Під´їхав і утрапив на весілля.
Добрий день вам.
І тобі добра від Бога, просимо до нас з дороги.
Та заходьте ж! Заходьте, гість-бо від Бога.
І ведуть, з отим прапорцем його, у голові столу приміщають. А там таке вже ласе й гарне перед ним понаставлялиі наїдків, i напоїв.
Весільчани взнать цікаві хто цей дивний незнайомець?
Один, що сидів ген наприкінці, свого сусідуштурх!на гостя кивнув, розпитує; той подальшому показав, запитав.
Отак, по черзіодин одному покивав, одне в одного спитавприлинуло до голови столу, де староста сидів. А староста і примудрився вичитать на прапорці у гостя:
Назар-Сміливий: сила й міць!
Раз лупоне юрма з копиць!
Вичитав і з острахом переказує своєму сусідові, той наступному, той ще далі, третій четвертому.
Отак доходить ген до дверей і все весілля вже аж гуде: "Ти-ба! Цей новий гість ніхто інший, а сам Назар Сміливий: сила й міць! Раз лупонє юрма з копиць!"
Отакої! Це ж сам Назар-Сміливий!.. гукнув якийсь хвалько. А як вже ж змінивсь! Навіть я насилу впізнав
І знаходяться вже люди з готовими оповідками про його велики подвиги, i як вони, було, з ним колись
Як же ж такий чоловік сам-один, без слуги? дивуються незнайомі.
А то така вже звичка, не до шмиги йому слуги. Якось і я спитав, а він на те: "Що з отих слуг? Мені й так увесь світ годить-прислуговує."
А чого ж це шаблі доброї не має? Таку іржаву залізяку почепив при боці.
В тім-то й річ, що отим шматком іржавим шварконе і юрбу на шмаття: дрібніше, ніж шаблюкою. Бо з тою, бач, i простий герой зуміє.
І задурені люди встають, за здоров´я Назара-Сміливого п´ють. З по-між них розумник виходить, звертається до Назара з промовою.
Ми, каже, давно чули про славу твою велику, прагли також й вид уздріти, аж ось і дочекалися тут ти, з нами. Бачимо на власні очі.
Назар стогне, рукою одмахуеться.
Присутні значуще перезираються, підкивують; знаємо, мовляв, як стогін цей і помах розуміти треба.
Там ще й співець знайшовся, миттю пісню склав, проспівав:
Сповнив щастям ти нам зір,
Беркут дужий наших гір,
Світу гордість і кумір,
Назар-Сміливий: сила й міць!
Раз лупонеш юрма з копиць.
Скривджених ти захисник,
Вибавитель від мук злих,
Од неправих рятівник,
Назар-Сміливий: сила й міць!
Раз лупонеш юрма з копиць.
Прапор твій нас надихає,
Шабля пломениста сяє,
Кінь, мов блискавка, гасає,
Назар-Сміливий: сила й міць!
Раз лупонеш юрма з копиць.
І хмельні весільчани, як порозходились, то рознесли по всіх-усюдах, що їде Назар-Сміливий: сила й міць! Раз лупоне юрма з копиць.
У всіх тількі й розмов, що про геройства його дивовижні, грізний вигляд його розписують й усім новонародженим ім´я дають Назар.