Всего за 465 руб. Купить полную версию
У мене дуже візуальний підхід до письма. Мої історії виринають в уяві у вигляді напрочуд реальних фільмів, картини яких мерехтять перед моїми очима. Будинок, перед яким я опинився був навдивовижу схожим на той, який я візуалізував у романі.
Ми прийшли, сказав Ґленн Джексон.
Низьке небо було облицьоване великими білими хмарами, але в досить теплому повітрі ширилися запахи довколишньої природи. Тишу ледь порушувало шелестіння лопастей гелікоптера, які за інерцією ще обертались у просторі.
Коли ми підійшли, двері будівлі відчинилися, на порозі зявилась жіноча постать. Брюнетка років тридцяти, худорлява, смаглява, з блакитними очима серед її предків могли бути італійці. Одразу вона видалася зайнятою чи, радше, засмученою, але її очі засяяли, коли вона усміхнулась, вітаючи нас.
Я Анна Саундерс, сказала вона, відповідальна за проєкт. Ласкаво просимо у Форт-Міді.
Проєкт? Який проєкт?
Дуже приємно.
Ми зайшли й сіли за круглий деревяний стіл, пофарбований білим, як і панелі на стінах. Навіть підлога була деревяною, але вона зберегла природний колір і рипіла під ногами. Лише кілька сірих сталевих сейфів нагадували, що ми не в хатині рибалки. Пахло міцною кавою. Від запропонованої мені чашки я відмовився.
Світло проникало крізь внутрішні венеційські жалюзі на напівпрочинених вікнах. Їх спустили навкоси й пластинки утворювали поламане віяло.
Ґленн Джексон заговорив перший своїм низьким глибоким голосом. Його колега стояв, схрестивши руки.
Пропоную нашвидку зробити огляд ситуації для Тімоті Фішера. Пане Фішере, ви, звісно, чули про пожежу, яка зруйнувала вежу в Чикаго?
Я щойно повернувся з-за кордону, але так, прочитав новини в літаку.
Він схвально кивнув.
Можливо, вам також відомо, що напередодні згоріла будівля в Балтиморі.
У статті про це теж писали.
В обох випадках ідеться про підпали, зважаючи на все, ці два акти взаємоповязані: вони вчинені одним злочинцем.
Він говорив, а його колега мовчав, втупившись у якусь цятку на столі поглядом, в якому парадоксально поєднувались жорсткість і тупість. Анна Саундерс дивилась на нас трохи напружено.
Цю справу, вів далі Ґленн Джексон, веде ФБР, ми з Робертом перебуваємо на першій лінії. Маємо підстави вважати, що ці підпали можуть стати лише початком майбутньої серії, і перед нами велика проблема: розслідування подібних справ потребує часу, багато часу, бо розвалені будівлі сховали під тоннами уламків будь-які сліди злочинця і спосіб його дій, його почерк.
Чи багато жертв?
Про це дізнаємось тільки тоді, коли розберемо завали, сказав Коллінз. Власне, ризик наштовхнутись на засипані жертви значно сповільнює роботу. Ми ж не можемо просто послати туди бульдозери
Зважаючи на все, додав Джексон, підпалювач має зуб на самі вежі, а не на людей. Він заволодів аудіосистемою будівель і, перш ніж підпалити, поширив наказ про евакуацію та ввімкнув музику.
Музику? Злочинець передає музику, перш ніж підпалити?
Так.
У цьому є щось хворобливе.
Коллінз стенув плечима.
А яку музику він вмикає? запитав я.
Два агенти ФБР перезирнулися.
Її не ідентифікували, але очевидці кажуть, що ця музика була старомодна і тривожна.
Довкола нас справді повно звихнутих, зауважив я.
Інакше ми були б безробітними, якось відсторонено мовив Коллінз.
Ґленн Джексон усміхнувся. Анна Саундерс зміряла його підозріливим поглядом. Я відчував, що вона тримається насторожі.
Чи було озвучено вимоги?
Вони, цілком певно, будуть, сказав Коллінз. Мерзотник, який це зробив, вичікує, вочевидь для того, щоб підняти напругу й примножити домисли.
Власне, сказав Джексон, щодо тиску, нам телефонував Баррі Кантор. Ви уявляєте, хто це такий?
Авжеж.
Хіба його можна не знати? ЗМІ так і звивались коло цього помічника президента. Тридцять пять років, красень, більшої телегенічності годі й бажати, красномовний і доволі харизматичний. Він постійно зявлявся на екрані, пояснюючи політику Білого дому.
Можна було не погоджуватися з точкою зору, яку він захищав, але це був блискучий тип, якого всі поважали.
Баррі Кантор повідомив про побажання президента: він хоче, щоб паралельно з розслідуванням
Зачекай хвилинку, сказав Коллінз, витягнувши руку перед колегою, щоб його перервати.