Після цих слів Лінда сердито подивилася на Матвія:
Де ти взявся зі своїми картами? Можна було так чудово відпочити.
Згоден, визнаю свою провину, покірливо схилив голову Матвій. Тому сьогоднішній день присвячуємо навчанню, до речі, проконтролюєш мене, а два останні проведемо так, як захочеш ти.
Дуже добре! зраділа Лінда, будемо купатися в басейні та пограємо в боулінг, якщо не заперечуєш.
А тут і боулінг є? здивувався Матвій. Так, тепер я розумію, куди поділися всі пасажири. Ну що ж, боулінг я полюбляю. Домовилися.
Скрізь потрібно шукати позитивні сторони, підсумувала Лінда. Ось і мені, нарешті, пощастило.
Вірно, погодився Матвій, позитивні сторони присутні завжди, але іноді їх складно виявити.
Матвій, а ти не думав про те, щоб віддати гроші тим гравцям, які програли.
Віддати їм гроші це те ж саме, що викинути їх за борт, серйозно відповів він.
Чому? здивувалася Лінда. Адже їх обдурили.
Згоден, гра не була чесною, але якщо їм повернути ці гроші, вони їх все одно програють. Вони не вміють себе контролювати. Єдиний шанс хоч якось їм допомогти не повертати гроші.
Лінда дивилася на приятеля, намагаючись зрозуміти його логіку.
А хіба ти, сідаючи за стіл, зовсім нічим не ризикував?
Я взяв із собою рівно п'ятсот доларів, які був готовий програти, заперечив Матвій, тому я нічим не ризикував. Це плата за психологічну гру, під час якої можна краще пізнати людську натуру. Повір, це цікаво. Навіть коли програєш, можна провести аналіз допущених помилок, який, згодом, може дати набагато більше, ніж витрачена сума. Ось в чому інтерес покеру. А багато хто втрачають там самих себе. Розумієш?
Тепер розумію, кивнула Лінда і приступила до свого сніданку.
4
Заходи безпеки, прийняті Матвієм, принесли свої плоди, і двоє дослідників без усіляких пригод зійшли на берег Бразилії в кінцевому пункті призначення. Розмістившись в готелі, Матвій відразу зателефонував своїм знайомим і уточнив місце розташування групи.
Сьогодні ввечері виїжджаємо до Ріу-Бранки, повідомив він Лінду. Ти можеш відпочивати, а я дізнаюся, як нам найкраще туди дістатися.
Це далеко звідси? поцікавилася дівчина.
Досить далеко, відповів Матвій, але те, що їх експедиційна група саме там, велика удача для нас.
Чому?
Ріу-Бранку один із західних штатів Бразилії, який безпосередньо межує з Перу. Досить відокремлений та ізольований. Найближче місто Манаус розташоване в півтори тисячі кілометрів від нього. З усіх боків оточено лісами, де, безумовно, проживають племена, яких не торкнулася цивілізація. Ось до них-то нам і потрібно.
Півтори тисячі кілометрів це багато, розмірковуючи вимовила Лінда. Яка ж у них транспортна розв'язка через ліси? Гадаю, їздити там небезпечно.
Саме місто цілком цивілізоване, а ось периферія це незаймані джунглі. Місцеві жителі видобувають каучук і збирають бразильський горіх, але вони працюють по краях, в гущавину ж ніхто не заходить, тому що, як ти правильно зауважила, це небезпечно. Я піду, а ти займайся своїми справами, але не виходь, будь ласка, з номера без мене. Думаю, у нас буде час трохи озирнутися тут і погуляти перед виїздом.
Звичайно, Матвій, куди я без тебе можу піти? Я ж не знаю ні мови, ні міста. Добре, напевно, володіти багатьма мовами?
Люди готові платити саме за конфіденційність, тому покладатися на перекладача я не можу, ось і доводиться ставати поліглотом. Це величезна перевага.
Вийшовши з готелю, Матвій сів на заднє сидіння таксі та попрямував у туристичне агентство. Йому вже доводилося бувати в цій країні, проте якесь почуття тривоги, що не раз приходило під час небезпеки, раптово спіткало його. Він уважно оглянув водія. Від проникливого погляду Матвія не могла приховатися жодна деталь. Переконавшись, що шофер не представляє загрози і їде строго в заданому напрямку, він подивився в дзеркало заднього виду. Доволі вільна проїжджа частина дозволяла без напруги запам'ятовувати автомобілі, які проїжджали повз них. Незабаром Матвій переконався, що почуття тривоги виникло не на порожньому місці. Непримітне авто сірого кольору переслідувало їх із підозрілою точністю. Коли Матвій вийшов із таксі та попрямував до агентства, автомобіль, який за ними слідкував, також припаркувався біля тротуару. Матвій повільно крокував до будівлі, удаючи, що розглядає пам'ятки вулиць, однак його чіпкий погляд ані на мить не залишав підозріле авто без уваги. Поза всяким сумнівом, за ним стежили, з чого випливали цілком логічні запитання: хто ці люди, і з якою метою його переслідують? Намагаючись поводитися як можна природніше, Матвій увійшов у будівлю агентства. Поки дівчина виконувала його прохання щодо підбору оптимального маршруту в Ріу-Бранку, він міг спокійно спостерігати за авто крізь великі вікна, залишаючись непоміченим. За декілька хвилин задні дверцята автомобіля відкрилися і, на превеликий подив Матвія, з нього вийшов ні хто інший, як Олоф спільник Черишева. Посмішка з'явилася на обличчі Матвія.