Озирнувши Вільку з голови до ніг, переконався, що той розгублено кліпає очима, роззявивши рота від подиву, тому додав:
Отак от, не займай мене! І передай іншому, щоб не займав.
Іншому?..
Ну так, третьому, якому наказано спостерігати за мною.
Чого-чого?! у Вільки очі на лоба полізли від подиву.
Шпигувати за мною не треба, от чого! Так і передай цьому третьому.
Якому ще третьому?! Ти про що це?..
«Це ж треба, щоб отак майстерно прикидатися! мимоволі здивувався Микита. Чи А раптом Вілька не вдає подиву?! А раптом це серйозно»
Ну гаразд, переконав. Давай-но поговоримо, якщо хочеш, нарешті погодився він і додав: Тільки додому я тебе не поведу, май на увазі.
Чому?
Бо додому я запрошую тільки друзів.
Ну, то давай товаришувати, якщо вже на те пішло! одразу ж пожвавішав Вілька, проте Микита поквапився осадити його:
Е-е-е, ні, не так щоб одразу. Ми з тобою поговоримо для початку, як ти й хотів. Тільки от куди підемо?
А давай-но на річку!
На річку?
Еге ж! Тут до Усті[19] квартали чотири, не більше.
Та знаю, знаю, як мені того не знати Ну що ж, ходімо, погодився Микита, хоча й жив на початку вулиці Правди, а не в кінці біля набережної. Втім, якщо Вілька і справді є приставленим до нього нишпоркою, то краще йому не знати, де саме мешкає сімейство Горбачів. Чим довше він не зможе носити записочки батькам Микити, тим спокійнішим лишатиметься його життя. Все просто і без жодних образ! Отож нехай вирішить, що Горбачі мешкають або по вулиці Правди неподалік її перетину з Прибережною[20], або ж на самій Прибережній.
Чого посміхаєшся?
Я посміхаюсь? Микита здивовано позирнув на хитрого нишпорку.
Ти, ти, авжеж.
І не думав навіть, знизав плечима хлопчина. І негайно ж напустив на обличчя якомога серйозніший вираз, бо настільки необережно демонструвати торжество не годилося. Те, що він розкусив усі підленькі наміри цього Вільки це ще півсправи Головне почнеться ось-ось зараз, щойно вони дійдуть до мосту через Устю. Зараз почнеться, зараз
Ну, і що ти там торочив про шпигунство?
Річкова вода повільно пливла під ногами хлопців, які стояли на мосту, спершись на бильця, й дивилися на вкриту легенькими дрібонькими брижками водну поверхню, а не один на одного.
Послухай-но, Вілько, чому це ти мене першим запитуєш? Я тебе не чіпав, це ти до мене навіщось причепився, немов той репях. Отож і поясни мені першим, чому наша класна керівниця тебе підіслала, а не сама мені все пояснила як слід? Невже ж Тереза Юзефівна боїться?
Микито, ти це про що?!
І стільки непідробного подиву прозвучало цього разу в запитанні Вільки, що він майже повірив у щирість однокласника Майже саме так! Бо в останній момент все ж таки схаменувся й мовив розчаровано:
Отже, ти також зображуєш тут мені подив Отже, боїшся сказати правду так само, як і наша класна керівниця Отже, ти таке ж саме сцикло, як і вона!.. Ех, Вілько, Вілько, не думав я, що ти такий боягуз. Бо наша Тереза Юзефівна хоча й доросла, але все ж таки жінка, їй можна і здрейфити. А от якщо ти засцяв!.. Не очікував від тебе такого, ніяк не очікував.
Микито!..
Га?..
Ти про що?!
Про те саме.
Та ми нібито про різне говоримо, а не про одне і те саме!.. Вілька дуже натурально сплеснув руками, але негайно ж запитав: Послухай-но А може, ми і справді про різні речі говоримо, га?..
Так, годі! Набридло це все мені, чесне слово, скрушно зітхнув Микита. Давай тоді так Якщо ти засцяв настільки, що не можеш мені пояснити все відверто, тоді пояснюватиму я. Гаразд?
Ну, гаразд.
Добре. Отож коли наша Тереза Юзефівна дізналася, що в її класі вчитиметься новенький, то й зрозуміла, що всю систему «трійок» доведеться перекроїти по-новому.
А-а-а
Утім, оскільки запитання буквально повисло у Вільки на кінчику язика, Микита поквапився випередити однокласника:
Стривай, давай-но я розкажу усе, якщо ти вже засцяв, а потім ти мене виправиш, якщо я десь помилюся. Гаразд?
Хлопчина мовчки кивнув, і Микита продовжив:
Отже, училка переробила всю систему «трійок» нашого класу з таким розрахунком, щоб я туди вписався. Тепер ти входиш до моєї «трійки», але замість того, щоб повідомити мені про все, класна доручила зробити це тобі. Отож скажи нарешті: наша «трійка» хто ще до неї входить?! Ти, я це вже зрозуміло, бо надто очевидно. А третій хто?