Поїхали? Приходько замкнув шухлядку, надів картуз. Уже виходячи, кинув підліткові, що чергував коло «бандури»: Хто питатиме, скажеш на хуторі.
Хто сторож? поцікавився уже в машині Гайдук.
Бородай.
Де він живе?
Та на виїзді Якраз по дорозі
Данько саме обідав: сидів за величезною мискою, непоквапом сьорбав борщ. Побачивши німця (Гайдук, який був у всьому німецькому, зайшов перший), він так і закляк, а жінка, яка діставала щось із печі, перелякано охнула.
Обідаєш? запитав лиховісно Гайдук: злість так і закипала в ньому. Ану, марш до машини!
Данько й не ворухнувся. Розтулив тільки рота, випустив ложку. Ложка лунко стукнулася об дубову столину, і той звук наче вивів із трансу Данькову жінку Килину:
Та куди ж ви його забираєте?
Сльози так і бризнули з її очей, вона кинулася до чоловіка, заголосила:
Та хазяїне ж мій дорогий, та куди ж вони тебе забирають?
Жінчин плач привів Данька до тями. Одвів її руки, спитав перелякано:
Ви за мною?
А то за яким іще паном!.. Ану ворушися швидше!.. Замовчи, ніхто твоє золото поки що не вішає! Бо Килина вже тужила, як над покійником.
Так би й сказали А то кричать у мене й душа отерпла Килино, та годі тобі, подай-но краще ціпок.
Килина, все ще схлипуючи, пішла до печі, дістала ціпок оту величезну ломаку, що нею ще на початку війни зсадив Данько міліціонера з коня.
Я ж оце щойно звідти прибіг пообідати, виправдовувався Данько. А воно, бач, той вже й поїсти не мона Та не штовхайтесь у спину, я й так уже йду!
Йди, йди! Ось комендант тебе нагодує!
Вийшли з хати. Попереду Приходько. Данило слідом, а за ним уже Гайдук і Килина. Килина, побачивши страшну чорну машину, якою тільки покійників возити, знову вдарила в голос, але Гайдук так цитькнув на неї, що вона одразу ж подавилася криком.
Сідай до машини!
Данько позадкував-позадкував, наставив навпроти Гайдука ціпок:
А я не сяду. Їдьте самі, а я навпростець.
Не сядеш?! Гайдук, звузивши очі, потягнувся до кобури.
Та сідайте, Даньку, чого ви? втрутився Приходько: Гайдук уже дістав пістолет. Бачите, і я з вами їду.
А чого вони так кричать? Ще і в спину штовхаються! вже замалим не плакав Данько. Не мона вже й пообідати, ге?
До машини, одначе, поліз.
Та ку-ди-и ж те-ебе повезли-и-и?! вдарив їм услід розпачливий голос Килини, вдарив і обірвався на ноті, тягучій та болісній. «Ото дурна баба! поморщився Приходько, бо йому аж поза спиною сипонуло од того плачу. Голосить, наче по мертвому»
А вийшло, що не дуже й дурна: коли підкотили до подвіря та вилізли з машини, комендант зовсім впав у шал. Червоне обличчя набрякло од гніву, очі побіліли. Бризкаючи слиною, налетів на Данька:
Донерветер!.. Русіше швайне!..
Розмахнувся, ляснув щосили Данька по обличчі. Та краще був би й не бив: у Данька ж не щетина щітка сталева. Комендант аж зойкнув, тіпаючи рукою.
Ферфлюхтіге швайне!
Ще щось кричав, плюючись довжелезними фразами, потім враз заспокоївся. Походив, походив перед ними трьома, що стояли навитяжку, ткнув у Бородая пальцем, заговорив уже ламаною російською мовою:
Ти єст ошень ледачий скотіна! Ти зараз будеш покараний. Тебе будуть повєсіть!.. Льойтнант Грабке, виконуйте!
Кілька солдатів підбігло до Бородая, потягнули його до козлів. Там уже звисала з колоди акуратно припасована петля. Бородай мовчки опирався, босі ноги його аж заривалися в землю, в густий шпориш, він усе ще не одпускав ціпок, а солдати, розлючені, били його по голові, молотили по спині.
Пане комендант!
Що?! Комендант так і крутнувсь до Приходька. Ти теж захотів на шибеницю!
Пане комендант, сторож не винен Ви не допустите, щоб німецька влада покарала невинного!
Невинний?! закричав комендант. Так закричав, що аж солдати, які волокли Бородая, зупинилися. Бандит цей не винний?!
Так, пане комендант, сторож невинний. Сам пан Крюгер дозволив йому ходити на обід.
Ти брешеш: Крюгер не міг це дозволити! аж затупотів ногами комендант. І солдати, які досі стояли, вхопили наляканого Бородая, потягнули його під петлю.
Спитайте все село. Все село вам підтвердить. («А якби й справді німець заходився допитуватись? журила потім Приходька Данилівна. Ти думав, що казав?» Приходько на це тільки досадливо плечима здвигне: що про це й говорити!..) Ви не допустите порушення німецької справедливості, пане комендант!