Льюис Кэрролл - Аліса в Дивокраї стр 8.

 Чого ж вас хтось тут ловитиме,  розгубившись, сказала Аліса і здивовано поглянула на Мишу,  тим більше за хвіст?

І поки Миша оповідала, Аліса не припиняла дивуватися її незрозумілим словам, тож уявлення про мишчину історію в неї склалося таке:

 Ти не слухаєш!  холодно проказала Миша до Аліси.  Про що це ти замислилася?

 О, я перепрошую,  присоромлено відповіла Аліса.  По-моєму, ви щойно дійшли до пятого закруту, чи не так?

 Не зли мене тут!  верескнула Миша, пронизливо й доволі розлючено.

 Вузли у вас тут?  стривожилася Аліса, щомиті готова допомогти.  О, дозвольте, я розплутаю!

 І не подумаю,  буркнула Миша, що встала й подріботіла геть.  Ти мене ображаєш цими своїми нісенітницями!

 Я не хотіла!  благально вигукнула нещасна Аліса.  Але ж ви така вразлива!

У відповідь Миша тільки фиркнула.

 Будь ласочка, поверніться й закінчіть вашу історію!  гукнула Аліса їй услід, і всі інші також загукали хором: «Будь ласка, поверніться! Закінчіть!», але Миша тільки роздратовано струснула головою і закрокувала швидше.

 Як шкода, що вона не захотіла лишитися,  зітхнув Лорі, коли Миша зникла з очей, а стара Рачиха скористалася нагодою сказати своїй доні:

 Ось, дорогенька, тобі добрий урок, як погано виходити з СЕБЕ!

 Припни язика, ма!  не надто ґречно відповіло Раченя.  На тебе навіть в устриці терпцю не стане!

 От якби тут була Діна, я б знала, що робити!  уголос промовила Аліса, не звертаючись, проте, ні до кого зокрема.  Вона б швиденько принесла Мишу назад!

 А хто, з вашого дозволу, ця Діна?  поцікавився Лорі.

Аліса пожвавилася, бо ж могла базікати про свою улюбленицю коли завгодно:

 Це наша кішка. Ви просто не повірите, яка вона майстриня ловити мишей! А як вона дає собі раду з пташками! Та вона щойно пташку побачить уже й проковтнула!

Промова виявилася для товариства просто-таки сенсаційною. Дехто з птахів миттю заквапився невідь-куди: старенька Сорока мерщій стала кутатися ретельніше, наголошуючи: «Мені вже справді час вибиратися додому, моєму горлу страх як шкодить нічне повітря»; Канарка тремким голоском загукала до дітей: «Ми йдемо, дорогенькі! Вже пізно, і вам давно час до ліжка!» З різними відмовками всі вони невдовзі забралися геть, і Аліса залишилася сама.

 Навіщо я згадала про Діну?  сумно сказала вона сама до себе.  Схоже, тут її ніхто не любить, але я певна, що вона найкраща кішка на світі. О люба моя Діно! Чи побачу я тебе колись іще?

І Аліса вкотре розплакалася, бо відчула себе страшенно самотньою й зневіреною. Проте невдовзі дівчинка знову зачула вдалині лопотіння крихітних лапок і стала щосили видивлятися: може, це Миша передумала і повернулася, щоб розповісти до кінця свою історію.

Розділ четвертий

Кролик засилає в димар Крихiтку Білла

Це був Білий Кролик, що помалу брів назад і стурбовано роззирався навсібіч, ніби щось загубив. Аліса почула, як він белькоче собі під носа: «Герцогиня! Герцогиня! Ох, мої хороші лапки! Ох, моя шубка, мої вусики! Вона мене покарає, не будь тхори тхорами, покарає! Та де ж я їх упустив, от лихо!»

Аліса притьмом здогадалася, що Кролик шукає своє віяло та пару білих лайкових рукавичок, і з доброго серця стала також нишпорити за ними туди й сюди, однак пропажі ніде не було видко. Схоже, після її плавання озером усе довкола геть зовсім змінилося: велика зала безслідно щезла разом зі скляним столиком та маленькими дверцятами.

За хвильку Кролик помітив Алісу й гримнув на неї доволі сердито:

 Так, Мері Енн, ЩО це ти тут робиш? Ану швидко додому й притягни мені віяло та пару рукавичок! Ну, бігцем!

Аліса була така налякана, що миттю дременула туди, куди показував Кролик, навіть не спробувавши пояснити йому, що він помилився.

 Він прийняв мене за покоївку,  казала вона сама до себе на бігу.  Ото Кролик здивується, коли виявить, хто я така! Та все ж краще принесу йому віяло з рукавичками авжеж, якщо знайду.