Всего за 96.25 руб. Купить полную версию
Не люблю котів?!! пронизливо й лю-то верескнула Миша. А хіба ТИ любила б котів, якби опинилася на моєму місці?
Ну, напевно, ні, примирливо відказала Аліса. Не треба так сердитися. Проте хотіла б я показати вам нашу кішку Діну: думаю, ви негайно захопилися б кішками, щойно її побачивши. Вона така гарнюня, така манюня, неквапно плаваючи озерцем, продовжувала Аліса частково вже до самої себе. А як вона премило муркоче біля вогню, вилизуючи лапки та вмиваючи мордочку І пестити її саме задоволення, така вона в нас мякенька А як вона вправно полює на мишей!.. Ох, вибачте мені, будь ласочка! знову зойкнула Аліса, бо цього разу Миша вся наїжачилася, й дівчинка ясно відчула, що та тепер уже справді образилася. Ми не будемо про неї більше говорити, якщо вам це не до вподоби.
Ми?!! вискнула Миша, тремтячи аж до кінчика хвоста. Ніби я стала б говорити на таку тему! Наш рід завжди НЕНАВИДІВ котів цих бридких, ницих, похабних звірюг! Не хочу більше й чути про них!
Я не буду, чесно! сказала Аліса, поспішаючи змінити тему розмови. Може, вам може, ви полюбляєте е полюбляєте собак?
Миша не відповіла, тож Аліса бадьоро повела далі:
Поблизу нашого дому живе пречудовий собачка, якого я дуже хотіла б вам показати! Маленький жвавий терєр, такий, знаєте, з довжелезною, кучерявою брунатною шерсткою. І він приносить вам різні речі, які ви йому кидаєте, і ще сідає на задні лапки й просить їсти, і всякі інші штуки виробляє я й половини згадати не можу І знаєте, це собака фермера, й хазяїн каже, що від нього дуже багато користі, що він сотню фунтів[13] коштує! Він каже, песик усіх пацюків передушує і О Господи! розпачливо скрикнула Аліса. Боюся, я знову її образила.
Адже Миша чимдуж гребла від неї подалі, шалено збурюючи воду в озері.
Тож Аліса сумирно гукнула їй услід:
Мишко, дорогенька! Повертайтеся назад, і ми не будемо говорити ні про котів, ні про собак, якщо ви їх так не любите!
Зачувши це, Миша розвернулася й потихеньку підпливла до Аліси; її мордочка була геть бліда (від гніву, подумалося Алісі). Тремким голосом вона промовила:
Давай виберемося на берег, і я розповім тобі свою історію; тоді ти зрозумієш, чого я ненавиджу котів та собак.
Вибиратися вже давно був час, бо озеро вщерть загромадилося птахами й тваринами, які в нього впали: тут були Качур і Додо[14], Лорі[15] та Орленя, й іще кілька кумедних тваринок. Аліса попливла попереду, й усе товариство попрямувало до берега.
Розділ третій
Партійні Перегони та правдива історія
На березі скупчилося воістину чудернацьке товариство: птахи із випацяним пірячком, тварини з прилиплим до боків хутром, і геть усі мокрі мов хлющ, злі та зніяковілі.
Найбільше всіх, ясна річ, турбувало, як би їм висохнути: щодо цього вчинили цілу нараду, й незабаром Аліса вже запросто теревенила з усіма, начеб знала їх усе своє життя. Вона встряла в доволі тривалу суперечку з Лорі, який під кінець зовсім спохмурнів і тільки й міг казати: «Мені видніше, бо я за тебе старший». Аліса з цим не погоджувалася, бо не знала, скільки ж Лорі років, а позаяк папуга навідруб відмовився оголосити свій вік, то на тому розмова й урвалася.
Зрештою Миша, яка, схоже, була тут не останньою особою, гукнула:
Ану сядьте всі долі й послухайте мене! Я вас швиденько зараз висушу.
Усі хутко посідали великим колом, у центрі якого опинилася Миша. Аліса уважно впялася в неї поглядом, адже безпомильно відчувала, що підхопить тяжку застуду, якщо зараз швиденько не висохне.
Гм, гмикнула Миша з поважним виглядом, то що, всі готові? Ось найсухіша річ, яку я знаю. Тиша, прошу тиші! «Вільям Завойовник, планам якого протегував папа, невдовзі підкорив англійців, що потребували лідерів і в останні часи чимало звикли до узурпацій та загарбників. Едвін та Моркар, графи Мерсійський і Нортумбрійський»
Кхе-кхе, кашлянув Лорі, не в змозі приборкати лихоманкове тремтіння.
Перепрошую? суворо, але ґречно запитала насуплена Миша. Ви щось сказали?
Я не казав, спішно відповів папуга.
А мені здалося, що так, промовила Миша. Тож я продовжу «Едвін та Моркар, графи Мерсійський і Нортумбрійський, висловили Вільяму свою підтримку, і навіть патріотично налаштований Стіганд, архієпископ Кентерберійський, схилився до того»
Схилився до ЧОГО? спитав Качур.