Зиґмунд Фройд
Психологія сексуальності
(До теорії статевого потягу)
I. Сексуальні відхилення
Факт статевої потреби у людини і тварини біологи називають «статевим потягом». При цьому допускається аналогія з потягом до прийому їжі, зі станом голоду. Відповідного до слова «голод» поняття сексуального бажання в мові немає; наука послуговується словом «лібідо».
Загальноприйнята концепція містить цілком визначені уявлення про природу та властивості сексуального потягу. Передбачається, що в дитинстві його немає, що він зявляється приблизно до часу і у звязку з процесом статевого дозрівання, в пубертатний період, та виражається в прояві непереборної привабливості однієї статі до іншої, і її мета полягає у статевому зєднанні або принаймні у таких діях, які ведуть до нього.
Однак у нас є підстави вбачати у таких припущеннях спотворене відображення дійсності; якщо придивитися до них уважніше, то вони виявляються сповненими помилок, неточностей та поверхневих висновків.
Введемо два терміни: особу, яка викликає сексуальний потяг, назвемо сексуальним обєктом, а дію, на яку цей потяг штовхає, сексуальною метою; у такому випадку точний науковий досвід демонструє, що існує безліч відхилень, які стосуються як сексуального обєкта, так і сексуальної мети, і що їх відповідність сексуальній нормі вимагає детального дослідження.
1. Відступ щодо відношення до сексуального обєкта
Загальноприйнята теорія статевого потягу більш за все відповідає поетичній казці про розділення людини на дві половини чоловіка і жінку, які прагнуть знову поєднатися в коханні, тому досить несподівано чути, що існують чоловіки, сексуальним обєктом яких є не жінка, а чоловік; і жінки, для яких таким обєктом є не чоловік, а жінка. Таких людей називають викривленосексуальними або, краще, інвертованими, а сам факт інверсією. Чисельність таких осіб є значною, хоча точно встановити її досить важко.
А. ІНВЕРСІЯПоведінка інвертованихЦі особи в різних ситуаціях поводяться по-різному:
а) вони абсолютно інвертовані, тобто їхній сексуальний обєкт може бути тільки однієї з ними статі, і протилежна стать ніколи не може бути у них предметом статевого бажання, а залишає їх холодними або, навіть більше того, викликає у них статеву відразу. Такі чоловіки, відчуваючи відразу, виявляються неспроможними здійснити нормальний статевий акт або при його здійсненні не отримують ніякого задоволення;
б) вони амфігенно інвертовані (психосексуальні гермафродити), тобто їхній сексуальний обєкт може належати як до однієї з ними, так і до іншої статі; інверсія, відповідно, позбавлена характеру винятковості;
в) вони випадково інвертовані, тобто за певних зовнішніх умов, серед яких на першому місці знаходяться недоступність нормального статевого обєкту і наслідування, вони можуть обрати сексуальним обєктом особу однієї з ними статі і в такому сексуальному акті отримати задоволення.
Інвертовані по-різному виявляють власне відношення до особливостей свого статевого потягу. Одні з них сприймають інверсію як належне, подібно до того, як нормальний сприймає прояв свого лібідо, та енергійно відстоюють її рівноправя разом з нормальним. Інші ж обурюються фактом її наявності та відчувають її як хворобливу навязливість.[1]
Інші особливості інверсії стосуються часових меж. Інверсія може існувати в індивіда здавна, наскільки вистачає його спогадів, або вона проявляється в нього лише у певний момент до чи після статевої зрілості.[2] Інвертованість може зберігатися все життя, може тимчасово зникнути або виникнути окремими епізодами на шляху нормального розвитку. Вона також може проявитися у пізньому віці після довгого періоду нормальної статевої діяльності. Спостерігалися також періодичні коливання між нормальним та інвертованим сексуальним обєктом. Особливо цікаві випадки, в яких лібідо змінюється (в значенні інверсії) після того, як було набуто болісний досвід (статевий акт) з нормальним сексуальним обєктом.
Такі різні варіанти відхилень загалом існують незалежно одне від одного. Відносно крайньої форми можна упевнено стверджувати, що інверсія існувала вже з досить раннього віку і що інвертовані цілком миряться зі своєю особливістю.
Багато авторів відмовилися б обєднати в одну групу перераховані тут випадки й надали б перевагу тому, щоб підкреслити їх відмінність в межах цієї групи замість властивого їм всім загального; це залежить від їх пріоритетного погляду на інверсію. Однак, якими би не були вірними такі розподіли, все ж варто визнати, що існує безліч перехідних ступенів, отже, потрібна відповідна класифікація.