Осю (так звали ослика), погуляй поки, а піду вчитися доїти нашу козу Маню. Я ще прийду, красивий мій!
Іа-іа, ослик помахав головою.
Коли Тетянка пішла, маленький кошеня наблизився до ослика і запитав:
А можна вас спитати?
Іа-іа, ослик знов помахав головою.
А ви красивий?
Тетянка каже, що красивий, гордо відповів ослик.
А як стати красивим? запитав кошеня.
Красивим треба не ставати, їм треба бути, сказав ослик.
А як їм бути?
Красивим може бути кожен, додав ослик.
Навіть страшненький? здивувався кошеня.
Навіть страшненький! підсумував ослик.
Кошеня кліпав віями, нічого не розуміючи. Ослик збагнув, що він переборщив, що маленькому кошеняті треба все детальніше пояснити.
Красивим треба бути не зовні, а в душі, почав пояснювати Ося, треба робити хороші справи, робити вчинки, робити добро.
Які добрі справи може робити маленьке кошеня? перейнявся кошеня.
Підемо, покажу, запропонував ослик.
Ося і кошеня пішли до сараю, де Тетянка доїла козу Маню.
Дивись, коза красива? запитав ослик.
Кошеня подивився на козу, здивувався, що ж в ній красивого. Ось мама-кішка красива, м'яка, пухнаста, добра.
Слідкуй, сказав Ося і вони завмерли в траві.
Подоївши козу, Тетянка віддала бабусі бідончик з молоком, а сама почала розчісувати Маню.
Моя красуня, примовляла дівчинка, зараз я тобі заплету косичку. Моя розумниця, Маняша-красуня.
Зрозумів? запитав ослик.
Ні, сказав кошеня і знизав плечима.
Ну, Маня красуня, тому що дає всім смачне молоко, роз'яснив ослик, зрозумів?
Зрозумів, задумливо сказав кошеня.
Підемо сюди, покликав ослик і вони пішли ближче до сараю.
Бабуся зібрала яйця, які знесла строката курочка.
Розумниця моя, красуня моя, хвалила бабуся.
Зрозумів? запитав ослик у кошеняти.
Зрозумів, відповів кошеня, я піду.
Кошеня пішов в альтанку, де стояла їхня коробка. «Де я візьму молоко? Де я візьму яєчко? думав кошеня. У мене ж нічого немає».
Підійшовши до альтанки, кошеня побачив, що його сестричка Красунка забилася в куток, а до неї наближається величезна страшна ворона.
Ш-ш-ш, зашипів кошеня і кинув на ворону.
Ворона відступила, але хотіла клюнути кошеня.
Ш-ш-ш, зашипів кошеня і кинувся до Красунки, щоб закрити її своїм маленьким тілом.
Киш! підійшов тато та настрахав ворону.
Бабуся спостерігала всю картину і весело сміялася. Тетянка почула шум і теж прибігла. Вона побачила, як маленьке кошеня прикриває собою Красунку.
Ось спритний який, хвалила бабуся, ворону відігнав від Красунки.