Завдяки таким листам Левко був поінформований про всі перетинські події. Він знав, що Степан Білецький десь пропав у Росії і рідні не знають, що з ним сталося; Михайло Смоляр остаточно став Міхалом і в нього народився син Тадеуш, що особливо боляче переніс батько Яків; а от Семен Кандиба може пишатися своїм сином Грицем той вчиться у гімназії в Камянці і подає великі надії.
Левко зітхнув. Невідомо, чи зможе він ще відвідати своє село і чи застане живим батька. Доля порозкидала їх світами і повсюди змусила пустити коріння.
Але, одначе, він засидівся!
Левко Вовк не став чекати, коли про нього згадають, акуратно поскладав на столику газети, надягнув халат і попрямував до лабораторії, де вони усі ось уже третій тиждень поспіль проводять складний експеримент
Наприкінці робочого дня, після одноманітних дослідів, про ефективність яких можна буде судити лише після того, як вже завтра їх проаналізують, Ганс Керн потягнув Левка до ресторану. Спочатку той відмовлявся, мотивуючи тим, що треба повертатися додому, але все ж пристав на пропозицію колеги, переконавши себе, що нічого поганого з того, що він повернеться до родини на годину пізніше, не буде.
На здивування Левка, Ганс Керн потягнув його до улюбленого галичанином «Кафе Централь». Після того як Відень один за одним полишили майже всі представники української еміграції, ресторан заполонила наукова еліта, тому для Левка майже нічого не змінилося, правда, тут перестала звучати українська мова, зате стало більше чути наукових термінів.
Коли вони зробили замовлення, Левко Вовк поставив колезі запитання, яке хвилювало його увесь сьогоднішній день:
Скажіть, Гансе, мені здалося, що пан професор сьогодні сам не свій, чи так було насправді?
Ні, не здалося, Лео! відповів Керн.
Він так засмутився звісткою про цей путч у Мюнхені?
Та про що ти? Професор далекий від політики, і ніякі гітлери його не хвилюють!
Тоді чому?
Ганс Керн зітхнув:
Коли ми зранку не відривали своїх очей від повідомлень з Мюнхена, професора хвилювало інше. З Берліна прийшла звістка, що його учениця Ліза Майтнер написала статтю про відкриття, над яким Екснер бється не один рік.
А що тут поганого? здивувався Левко.
Поганого тут, ти маєш рацію, мало, але неприємне те, що зараз Ліза Майтнер працює разом з Отто Ганом, а його наш професор терпіти не може.
Чому?
У великих свої дивацтва. От доживемо до його років, станемо професорами і будемо дивитися ми з тобою один на одного крізь решітку якогось кристалу!
Левко уявив собі цей «поєдинок», і йому стало весело.
Але нам це не світить! заспокоїв його Керн. До того часу всі відкриття вже будуть зроблені, і нам лише залишиться ковтати слюньки, згадуючи про ці роки.
А поки що вони ковтали слюньки, спостерігаючи, як на стіл ставлять замовлене. Левко почекав, коли можна буде приступати до вечері, й лише тоді запитав:
А як там усе ж з тим вашим Гітлером? Щось я нічого не чув про нього раніше.
І ніхто не чув! Як і я, він воював, але не в австрійській армії, а за Німеччину.
Чому?
Він, бачиш, вважав нижче своєї гідності воювати за цісаря!
А чим йому не догодив Франц Йосиф?
Я багато не знаю, але Гітлеру було не до вподоби, що доведеться служити разом з євреями.
Левко Вовк застиг з піднесеною до рота ложкою.
А вони чим йому не догодили? запитав він.
Не знаю, щось особисте, відказав Ганс. Знаєш, Лео, мені здається, що треба тримати подалі сірники від цього хлопця з вусами і чубчиком!
Ви гадаєте, що Гітлер вийде з тюрми?
Та я здивуюся, якщо він узагалі туди потрапить! Німеччина, Лео, зараз дірява порохова бочка, оточена фанатиками із запаленими сірниками. Найнебезпечніший ворог це повержений озлоблений ворог! А німці саме такими є!
Але ж ви ми також переможені! обережно заперечив Левко Вовк.
А ми ніколи не мали таких великих амбіцій, як Німеччина! Залишили австрійцям Австрію і то добре! Від нас же практично нічого не забрали. Тироль не рахую! А у Німеччини забрали багато. Один Рур чого вартий!
Левко бачив, що ця тема неприємна земляку Гітлера, тому непомітно переключився на нейтральну тему, тим більше що краєм ока помітив, як двері відчиняються і всередину входить уже літня людина у пальті, капелюсі і з широкою бородою. Левко Вовк внутрішньо напружився. Раніше йому не доводилося зустрічатися з прибулим, але він точно знав, хто це.