Лао Цзи - Дао де цзин

Шлях, про який можна розповісти, не є постійним Шляхом.
Імя, яке можна назвати,  не завжди постійне Імя.
Де імені немає, там початок усіх речей,
Де імя є  там матір усіх речей.
Тому, постійно не маючи бажання, бачиш його витік,
А постійно маючи бажання, бачиш його результат.
Те й інше є спільним,
Вони мають різні імена, але однаково позначаються.
У сокровенного є ще сокровенність:
Ось звідки виходить усе витончене.

Коли в світі дізнаються, що краса  прекрасна,
негайно зявляється каліцтво.
Коли в світі дізнаються, що добро  добре, зявляється зло.
Наявне та відсутнє одне одного породжують.
Важке і легке одне одного створюють.
Довге та коротке одне одного виявляють.
Високе і низьке одне одного встановлюють.
Музика та голос одне одному відгукуються.
Попереднє і наступне одне за одним йдуть.
Так буде завжди.
Тому премудра людина віддається справі недії
І втілює безсловесне вчення.
Десять тисяч речей створюють  і він нічого не відкидає,
Народжують  і він нічим не володіє.
Все звершують  і він за це не тримається.
Успіхи приходять  і він не занурює себе в них.
Він ні в чому не перебуває  і від нього нічого не йде!

Не підіймайте «гідних» 
Тоді люди не будуть змагатися.
Не цінуйте рідкісні товари 
Тоді люди не будуть розбишакувати.
Не виставляйте напоказ привабливі речі 
Тоді в людських серцях не буде бентеги.
Ось чому премудра людина, керуючи людьми,
Спустошує їхні голови
І наповнює їхні животи,
Послаблює їхні прагнення
І зміцнює їхні кістки.
Вона завжди робить так, що у людей немає ні знань, ні бажань,
А знавці не наважуються щось зробити.
Дій недією  і в усьому буде лад.

Шлях  порожнеча, що все в собі вміщує,
Користуйся нею  і вона буцімто не переповнюється.
О, глибочінь! Предок десяти тисяч речей!
Тупить свої гострі краї,
Розвязує свої вузли,
Гамує своє світіння,
Уподібнюється своєму праху.
Невловиме! Воно неначе існує вічно.
Я не відаю, чиє воно дитя.
Здається, воно передує Верховному Владиці!

Небо і Земля не мають людяності,
Для них вся тьма речей  що соломяні собаки.
Премудра людина не має людяності,
Для неї всі люди  що соломяні собаки.
Простір між Небом і Землею
Подібний до ковальських міхів:
Пусте, а не можна його усунути,
Натисни на нього  і з нього вийде ще більше.
Хто збирає знання, той скоро стомиться,
То чи не краще триматися серединності?

Дух, що хилиться додолу, не вмирає;
Це зветься Сокровенною Матірю.
Брама Сокровенної Матері
Називається коренем Неба та Землі.
Вється і вється, такий мінливий!
Користь його вичерпати неможливо.

Небо вічне, Земля незнищенна.
Небо і Земля вічні та незнищенні завдяки тому, що не існують
для себе.
Ось чому вони можуть бути вічними та незнищенними.
Тому премудра людина ставить себе позаду,
а опиняється попереду;
Не думає про себе  і себе зберігає.
Не бажає нічого для себе 
Чи не тому може розраховувати на все своє?

Вище благо, як вода:
Вода приносить благо всій пітьмі речей і ні з чим не бореться.
Збирається в місцях, яких люди уникають,
Ось чому вона близька до Шляху.
Для життя благотворна земля;
Для серця благотворна глибина;
У спілкуванні благотворна доброта;
У промовах благотворна довіра;
У правлінні благотворна смиренність;
У діяннях благотворне вміння;
У рухах благотворний сам час.
Лише там, де немає суперництва, не буде і збитків.

Чим утримувати наповнене до країв,
Краще вчасно зупинитися.
Хто намагається нагострити гостріше,
Не збереже досягнутого надовго.
Коли золото й яшма заповнили покої,
Нікому не під силу їх зберегти.
Той, хто хизується багатством і знатністю,
Сам накличе на себе біду.
Подвиг здійснений, слава стала, а сам сховався 
Ось Шлях Небесний.