Звичайно, відповів професор, поглядаючи на незнайому студентку. Ваше запізнення на сім хвилин є зовсім непомітними для світової історії.
Остання фраза викликала сміх студентів, що теж зосередили свій погляд на Юлі. Рядами пішов шепіт
Тиша, будь ласка! звернувся Іван Андрійович до студентів і, знявши окуляри, додав: Продовжимо наш скорбний труд. Хто першим здивує нас своїми глибокими знаннями про стародавній Єгипет?
Більшість студентів уже була в Єгипті й оглядала піраміди, храм Карнака чи Каїрський музей, тож вони залюбки підвели руки, намагаючись легко отримати омріяні бали.
Зненацька хтось з так званої гальорки вигукнув:
Пане професоре, а ви чули про розкопки у Холмі? Кажуть, там знайшли могилу Данила Галицького!
Аудиторія завмерла. Ніхто не очікував, що комусь заманеться зірвати такий легкий семінар! Але група хлопців, яка сиділа на верхніх рядах, вирішила пожартувати.
Професор уважно оглянув аудиторію. Потім повільно повернувся до студентів, які поставили запитання.
Чув дзвін, та не знаєш, де він! віджартувався професор. Могилу насправді знайшли, але не Данила Галицького, а його сина. Хочу вам повідомити, що науковці відкрили таємничий саркофаг під долівкою в базиліці Пресвятої Богородиці в Холмі. Багато що вказує на те, що в ньому був похований один із синів князя Данила з XIII століття Роман або Шварно Данилович. Це є дуже важлива знахідка. Дуже важлива для нашої спаплюженої і прихованої історії, на одному подиху уточнив повідомлення студентів професор
Юля сиділа і копирсалася у своєму телефоні. Переглядала фото друзів в соціальних мережах, намагалася ні про що не думати. Вона була злою на увесь світ. Її дратували студенти, її дратував професор, її дратувала зненацька порушена тема з історії України. Несподівано телефонна вібрація сповістила Юлю про СМС. Вона відкрила СМС і побачила повідомлення від мами: «Юлечко, вибач його. Він не розуміє, що робить. Але його треба зрозуміти. Карєра рушиться!». Юля вирішила не відповідати. Їй було байдуже до проблем батька Та несподівано прийшло ще одне повідомлення: «Юлю, тато хоче полетіти у Москву. Він хоче, щоб ти летіла з ним». В цей момент серце Юлі сповнилося несамовитим гнівом, вона скрикнула і скочила з крісла.
Ви маєте якісь заперечення? Чи хочете щось доповнити? звернувся до неї професор.
Юля спочатку заніміла, але гнів розривав її тіло і вона просто була на межі емоційного вибуху.
Що ви несете! Ви ще скажіть, що Ісус Христос українець! Або що Атлантида була в Україні! несподівано для себе, роздратовано і з ноткою сарказму в голосі вигукнула Юля.
Аудиторія завмерла від несподіванки. Така поведінка будь-якого студента мала б негативну реакцію викладача, і той, у кращому випадку попросив би його вийти з аудиторії. У гіршому ж такий студент мав би проблеми під час сесії. Тому усі перебували в очікуванні, чим закінчиться несподіваний емоційний виклик, кинутий професору студенткою, яка відверто ігнорувала навчання в університеті. Це був початок справжнього конфлікту
Іван Андрійович взяв зі столу окуляри, повільно одягнув їх і глянув цікавим поглядом на незнайому студентку.
Як ваше прізвище, панянко? на галицький манір запитав Іван Андрійович спокійно дівчину.
Та яка вам різниця! різко відрізала Юля.
Ну, різниця є, спокійно відповів професор. Знаєте, я багато чого бачив і чув у цих стінах. Але такі заяви вперше. Ви маєте якісь аргументовані заперечення щодо мого повідомлення?
Юля злякалася. Її гнів кудись зник. Вона відчула себе самотньою і беззахисною. Очі усіх студентів впялися в неї, як тисячі вогників, що нещадно кололи її своїм жаром. Юля розгубилася і вже без агресії відповіла:
Скільки можна робити із Малоросії «пуп землі»? Це ж неправда! Вся історія уже давно написана і вона усім давно відома, уже не так роздратовано сказала дівчина.
Дуже смілива заява, спокійно промовив Іван Андрійович, знаєте, чарівна незнайомко, ви мене остаточно спантеличили. І я, порушуючи всі університетські традиції, готовий довести вам протилежне.
Голос професора Войцеховського звучав якось загадково. Аудиторія затихла остаточно. Юля не відчувала не те що землі під ногами, але й власного тіла. Спокійний голос професора не обіцяв їй нічого поганого. Небезпека минула. Дівчина поступово заспокоювалася. Вона була заскочена спокоєм і повагою професора, а тому в її свідомості промайнула навіть якась зацікавленість. Чи не вперше Юля спробувала уважно його розглянути.