Професор знову підійшов до компютера і вивів на екран нове зображення.
Це знімки з заповідника «Камяна Могила». Хтось вас чув про цей заповідник?
Це якесь капище на Донбасі? вигукнув юнацький голос з середини аудиторії.
Так і не так, відреагував професор. Якщо ми візьмемо таке доступне нам джерело, як Вікіпедія, то дізнаємося, що Камяна Могила це памятка давньої культури, яка розташована на північ від Мелітополя у Запорізькій області. Петрогліфи[18] і малюнки, які ви маєте можливість бачити на екрані, датовані від 12 тисячоліття до нашої ери до Х століття після Різдва Христового. Тобто задовго до уже згадуваного потопу мешканці цих місць щось намагалися записати чи намалювати!
На екрані зявилося якесь каміння з малюнками та рисками.
Так ось, на одному з цих каменів вчені розшифрували напис, де йдеться про велику воду, від якої загинули навіть люди-боги, професор знову зробив паузу.
Аудиторія захоплено мовчала.
Тобто ми маємо археологічний артефакт, який містить згадку про потоп і про людей, які мали надзвичайні здібності. Що то були за здібності, ми не знаємо, та очевидно, що для автора цього петрогліфа люди, про яких він знав, були богами, професор знову замовк і оглянув аудиторію.
Він хотів зрозуміти, чи вдалося йому донести до студентів логічний звязок між потопом, петрогліфом Камяної Могили й Атлантидою.
Ви хочете сказати, що у написі на цьому камені йдеться про атлантів? спитав хтось з аудиторії.
Я лише можу припустити, що до відомого нам потопу десь поблизу Камяної Могили жили люди, які мали фізичні або розумові переваги над племенами, що займали територію сучасної Запорізької області і які могли залишити цей напис на камені, знімаючи окуляри, говорив Іван Андрійович.
Це лише гіпотеза, яка, на мою думку, потребує вивчення. І ще раз підкреслю, що ми маємо шанс дізнатися про це більше. Для цього лише потрібно розшифрувати рисунки і петрогліфи Камяної Могили і вивчити трипільсько-кукутенську культуру. Чи, може, цивілізацію!?
Професор знову зробив паузу. Аудиторія мовчала. В повітрі запанувала тиша і якесь незрозуміле відчуття давнього минулого. Можливо, біля когось промайнули запорізькі степові вітри. Комусь запахло морем і він уявив собі височезну хвилю, яка з гуркотом впала на землю. А хтось намагався уявити собі атлантів.
Я упевнений, що більше інформації про цивілізацію, яку Платон називає Атлантидою, ми могли б дізнатися у трипільців. Аналіз артефактів трипільців і шумерів показує, що колись ці народи жили доволі близько. Подивіться на ці зразки з трипільської і шумерської культур! Вони подібні! Іван Андрійович указкою звернув увагу студентів на подібність оздоблення шумерського і трипільського посуду. Якщо ми ще раз глянемо на хронологічну лінійку, то побачимо, що трипільці зявилися на раніше затоплених землях у північному Причорноморї через 200300 років після потопу, а шумери за тисячу кілометрів на південь майже через 2 тисячі років.
Іван Андрійович, наче міряючи кроками аудиторію, швидко пройшов від вікна до дверей.
Можна припустити, що шумери, кочуючи на південь у басейн річок Тигр та Євфрат, втратили свідчення про протоцивілізацію, але в памяті залишився якийсь відгомін про потоп. Трипільці ж могли зберегти більше інформації! Але поки не почнемо вивчати і досліджувати цей період історії нашої планети, то і не дізнаємося правди про Атлантиду, якось пригнічено сказав Іван Андрійович, а далі заклав руки за спину і зробив кілька кроків до вікна. Потім різко повернувся.
На мою думку, ми так мало знаємо про Атлантиду через те, що учені не там її шукають. Більше інформації про неї заховано в трипільсько-кукутенській культурі, яка поки не досліджується
Ну, добре, припустімо, Атлантида існувала на території сучасної України. Але де? нарешті обізвалася Юля. Вона вже майже змирилася з доказами професора, але її зараз цікавило питання, куди їй доведеться їхати в експедицію з цим професором. Запитання прозвучало, наче грім серед ясного неба. Усі ніби прокинулися від якогось дивовижного сну. Справді, але де ж могла бути ця міфічна Атлантида?
Чудове запитання! задоволено вигукнув професор. Це тема, якій я можу приділити ще кілька лекцій, та спробую бути лаконічним. Але якщо ваші колеги вирішать, що моя гіпотеза має право на життя, то ви матимете змогу докладніше ознайомитися з цим місцем.