Це шумери! вигукнув хтось із середини аудиторії.
Є ще варіанти?
Це сучасна Сирія! знову вигукнув хтось із студентів.
Уже ближче! Може хтось згадає, де лежить Анатолійський півострів? не вгавав професор.
Туреччина! одночасно вигукнуло кілька голосів.
Іван Андрійович усміхнувся.
Так, тут ви маєте більше знань. Так ось, доісторична країна Левант обіймала східне узбережжя Середземного моря. Це території сучасної Сирії, Лівану, Ізраїлю, і звісно, Анатолії Туреччини, показуючи на карті указкою, перерахував сучасні назви країн доісторичного Леванту Войцеховський.
Тобто, доісторичні єгиптяни були сусідами племен чи цивілізацій, які могли проживати на північному березі допотопного озера!
Професор повільно оглянув студентів.
А тепер скажіть мені, чи могли у цих краях щось знати про Чорноморський потоп і про Атлантиду, якщо вона була на північному Причорноморї? після короткої паузи запитав він аудиторію.
Таак! повільно пронеслося аудиторією.
Підсумовуючи, можемо собі уявити, що на берегах допотопного Чорного моря на північному березі жили атланти, а на південному доісторичні єгиптяни і предки шумерів, знявши окуляри з носа, проголосив Іван Андрійович.
Деякі дослідники Атлантиди стверджують, що найдревнішою колонією цієї держави був, імовірно, доісторичний Єгипет. В такому випадку тодішні єгиптяни дуже добре знали про Атлантиду. Та, як бачимо, єгиптяни протягом тисячоліття кочували з Малої Азії до Північної Африки. Мабуть, багато інформації було втрачено. Але навіть якщо якісь відомості і збереглися в памяті тамтешніх єгиптян, то не думаю, що єгипетські фараони, створюючи нове царство у північній Африці, хотіли згадувати і говорити про своє рабське становище в минулому. Єгипетські правителі сповідували іншу концепцію: фараон це посланець бога, а не раб атлантів! Можливо, навіть у своїх фараонах вони копіювали атлантів. Проте вони не змогли викреслити зі своєї памяті могутню цивілізацію, яку бачили. Тому й залишили лише короткі відомості про Атлантиду. Хоча тут також можна будувати припущення, але це не моя тема, підсумував професор.
Тепер же нам залишилося зрозуміти останнє. Якщо Атлантида існувала на затоплених землях, то чому про неї так мало відомо? вигукнув професор. В аудиторії панувала тиша. Професор вкотре показав на зображення затопленого Причорноморя. Потім він змінив картинку і співставив її з малюнком, де було зображено територію заселення Трипільсько-кукутенської культури[17].
Зверніть увагу, друзі, якщо зіставити затоплену територію з землями, на яких ми знаходимо рештки Трипільсько-кукутенської культури, то побачимо, що вони здебільшого збігаються, він указкою обмалював південну частину України від Румунії до Дніпра.
Тобто на місці, звідки вода відійшла після потопу, через 200-300 років зявилася цивілізація, яка залишила нам безліч археологічних артефактів, професор урочисто тицьнув указкою на частину лінійки, де великими буквами було написано слово «ТРИПІЛЛЯ».
Так, це Трипілля! проголосив професор Войцеховський, культура, яка існувала у північному Причорноморї в час, коли виникав доісторичний Єгипет. Культура, яка залишила по собі величезну кількість матеріальних артефактів. Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до нашої ери, яка розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії. Культура, яка майже зовсім не досліджена вченими світу! І це великий науковий парадокс, на який чомусь не звертають уваги дослідники! професор у розпачі опустив руки і на хвилинку замовк.
Ми маємо не легенди і міфи! Ми маємо вцілілі рештки матеріальної культури! Усі археологічні знахідки підтверджують це. І це вже не гіпотеза! Це історичний факт, яким досі чомусь не зацікавилась ні світова ні, тим більше, українська наука!
Така констатація факту з уст професора звучала й урочисто, і водночас із сумом.
Та я не буду вдаватися у причини такого замовчування існування трипільсько-кукутенської цивілізації, бо це не наша тема.
Професор знову підійшов до компютера і вивів на екран нове зображення.
Це знімки з заповідника «Камяна Могила». Хтось вас чув про цей заповідник?
Це якесь капище на Донбасі? вигукнув юнацький голос з середини аудиторії.