Що ти таке говориш? здивувалась вона.
Тоді юнак і сповістив піднесено-радісним тоном те, від чого вона ледь не впала на місці:
Памятаєте Агату Самсонівну Литвак з випуску тисяча девятсот шістдесятого року? Оце і є моя мама, від неї вам велике вітання. Коли я вчора сказав, що українську мову та літературу у мене викладали ви, мама мені розповіла, як ви навчали її. Знаєте, вона вам така вдячна, така вдячна!..
Ніхто не знає, яких зусиль коштувало Тамарі Антипівні не грохнутися непритомною там же на місці, коли юнак фактично зізнався в тому, що є брудним жидівським вилупком як і належить цьому нечистому племені, гордовитим і надмірно хвалькуватим. Утім, зібравши в кулак усі свої нерви, стара вчителька посміхнулася судомно перекривленими губами й мовила:
Агата Литвак?.. Агата Самсонівна?.. Шістдесятого року випуску?.. Авжеж памятаю! Така розумна дівчинка Що ж, Спартаку, передавай їй вітання від її старої вчительки.
Неодмінно передам, запевнив юнак.
Торік після останнього в її житті випускного вечора Тамара Антипівна влаштувала вдома істерику майже такої ж сили, як і цьогоріч. Ні, це ж треба: все життя вона методично «різала» всім жиденятам оцінки зі своїх профільних предметів а тут як здрассє!.. Знайшовся, бачте, Спартак Андрійович Сивак, який замаскувався так ретельно, що вона, така досвідчена й нещадна, не розкусила його за всі роки. А тому щороку ставила зухвальцеві пятірку за пятіркою. А він іще знущався з неї
Авжеж знущався! Тамара Антипівна із запізненням зрозуміла всі його витівки, озираючись назад.
Наприклад, у шостому класі навесні діти писали твір на «весняну» тему, що формулювалася як «Шпаки прилетіли». Отож усі шестикласники, скільки їх було, назвали свій твір однаково: «Скворці прилетіли». Чий зошит Тамара Антипівна не відкривала скрізь стояло сакраментальне: «Скворці прилетіли». Навіть у старости класу (і ще однієї сьогоднішньої медалістки) Нонни Дудченко було те саме: «Скворці прилетіли»
І тільки один учень на весь клас хтозна-чому написав: «Шпаки прилетіли». І ясна річ, цим учнем виявився не хто інший, як Спартак Сивак!.. Коли на уроці української мови Тамара Антипівна зачитала заголовок твору, то весь клас щиро сміявся, не зрозумівши, що то за «шпаки» такі.
Скажи, Спартаку, чому ти так назвав свій твір?
Бо, наприклад, у водевілі «Шельменко-денщик» обігрується та сама ситуація: молодий вояк Скворцов залицяється до дочки пана Шпака, який не знає, що російський «скворец» і український «шпак» це одна пташка.
Тільки тоді учні припинили сміятися, а Тамара Антипівна повідомила, що пятірку за твір отримує лише Спартак Сивак і більше ніхто. Та якби ж вона знала, що з неї знущається замасковане жиденя!.. А й справді знущається бо жиди не можуть знати українську мову!.. Не здатні її вивчити!..
Або іншим разом Спартак розмовляв зі своїм приятелем Мареком Чмутом, стоячи біля столу вчительки, при цьому спитав:
А чи знаєш ти, Мареку, як українською перекладаються «веснушки»?
Оскільки хлопець не відповів, то Тамара Антипівна поспішила вставити:
Веснянки!
О-о-ой, Тамаро Антипівно!.. обернувся до неї розгублений Спартак. Я й не знав, що ви нас слухаєте Але веснянки це ж українські обрядові пісні, як і гаївки Отож щоб не плутатися, краще перекладати «веснушки» як «ластовиння».
Ну так, так, «ластовиння»! Бо ж існувало повіря, що ластівки навесні прилітають і ластовиння з собою діткам приносять, викрутилася вчителька.
Спартак кивнув, відвернувся і продовжив розмову з товаришем. Тоді Тамара Антипівна вважала це випадковістю й тільки після випускного вечора 1979 року зрозуміла: Спартак знущався! Авжеж знущався!..
Ну, стривай же
Багато місяців поспіль вона не мала спокою, шукаючи можливості помститися хлопцеві за багаторічні знущання, за які до того ж власноруч платила мерзотникові суцільними пятірками з української мови та літератури. Звісно, разом з усім своїм класом перейшовши навчатися на останній рік до середньої школи 17, кляте жиденя самовпевнено вважало, що у старої вчительки-пенсіонерки руки занадто короткі, аби його дістати. На перший погляд здавалося, що так воно і є Тим паче чоловік Тамари Антипівни товариш Мориченков також відправився на заслужений відпочинок. Але мерзотник прорахувався, ще й як прорахувався!..
Стара вчителька уявляла, який гембель здійнявся вдома у Сиваків, коли кілька тижнів тому на самому початку підготовки до випускних іспитів їм додому принесли повістку із Подільського районного військкомату. Це було тим більше дивно, позаяк весняний призов щойно скінчився Завітавши до РВК, Спартак із подивом дізнався, що тамтешній лікар-окуліст підозрює, що юнак намагається «закосити» від армії, занижуючи показники зору: змішаний астигматизм, 0,20,3 на праве око, 0,10,2 на ліве. І хоч як неборака благав окуліста, той лишався неухильним: