Так, це вона! Безумовно, вона!
Відчуваючи, що через слабкість у колінах вона зараз може впасти, Тамара Антипівна попленталася додому. Якщо дорогою траплялася паркова лавка, затінена розкидистим гіллям липи чи каштану, літня вчителька сідала й інтенсивно обмахувалася невеликим носовичком. Отак, з перервами на перепочинки, і допленталася додому години за півтори, хоча йти було лише якихось неповних три квартали. А вже переступивши поріг власної оселі, дала волю рясним сльозам та іншим ознакам істерики. Потім були «хвороблива» кушетка, оцтовий компрес на чолі та валерянка спочатку одна чашка, потім друга потім корвалол
А-а-а-а!.. І як же так сталося?..
Щось тобі ще подати, Томусенько моя?.. чоловік схилився над нею й віддано зазирав в обличчя.
Компрес би перемінити
Зараз. Я зараз, потерпи.
За кілька хвилин висохлу від внутрішнього жару ганчірку замінює нова вогка, дбайливо вимочена у розчині оцту.
Дякую
Щось іще?
Так Скажи, а лікарі на совість спрацювали?
Так, Томусенько, авжеж на совість! Ти ж знаєш, що головлікар то мій давній товариш. Він усе зробив на совість, як я його просив.
Але чому він бачив?! Як він міг бачити, коли його очі тиждень заливали атропіном?! От як?! Як?
Не знаю, Томусенько, не знаю, що й сказати
Але ж він таки бачив! Бо інакше не зміг би підготуватися до іспитів! Він же мусив завалити історію та фізику, бо не міг нормально готуватися!!! Не міг, якщо тільки
Головлікар завірив, що все було зроблено як слід, на совість.
То як таке можливо?! Як засліплений хлопчисько зміг підготуватися до двох чи не найважчих іспитів?! Йому що, просто в мозок підручники запхали?! Він що робот?! Жива електронна машина?!
Я не знаю, Томусенько.
І я не знаю. І це мене гризе, не дає спокою!..
Може, тобі ще валеряночки?..
Гаразд, дай іще півтора десятка крапель. Але не більше, бо я вже й без того валерянки цієї видудлила
А може, коньячку?.. Це краще за валерянку, повір.
Вірю. Однак дай хоч трохи заспокоїтися, бо якщо випю коньячку, то Я просто не знаю, що тоді станеться!
Ну гаразд, Томусенько, заспокойся. Буде тобі валерянка, зараз буде.
І найгірше в тому, що вона сама в усьому винна! Сама ж бо проґавила це нікчемне замасковане жиденя!..
Усе життя і вона сама, і її чоловік, товариш Мориченков, викорчовували найрізноманітнішу нечисть, паростки якої пробивалися на здоровому тілі Радянської України ну-у-у, або принаймні на тій ділянці цього тіла, що звалася Старим Подолом. Товариш Мориченков у Подільському райвиконкомі, вона у середній школі 20. І за місцем проживання, звісно. Мабуть, саме з першої подільської квартири (ще комунальної) вони почали, вчинивши справедливу розправу над сімейством Федяків українських націоналюг та фашистських посіпак: тамтешня мамашка врешті-решт зійшла в могилу, а непутящу курву Нінку міліція заслала кудись у глибоку провінцію.
Жидам Тамара Антипівна спуску теж не давала. Взяти хоча б Фріду Оскарівну Марґоліну з її ішемією. Або цю ненависну бунтарку Агату Литвак, якій вона вліпила «трояк» з української мови попри заступництво класної керівниці Ганни Михайлівни. Мало би «трояк» і це приховане жиденя Спартак Андрійович Сивак якби тільки Тамара Антипівна запідозрила, хто його мамашка! Однак ця сволота Агата так жодного разу і не зявилася у школі, доки там навчався Спартак. Бо навіщо батькам круглого відмінника ходити до школи?! Дитина вчиться сама, без жодного примусу ну, то нехай вчиться!.. Двічі на рік (на початку вересня і наприкінці травня) приходив на батьківські збори тато Андрій Федорович (той самий щасливий вусань) і цього вистачало.
То якби ж тільки Тамара Антипівна знала!.. Якби ж знала!..
Дізналася вона про все рівно рік тому причому від самого Спартака! Сталося це вже після випускного вечора, коли всі оцінки були виставлені, а похвальні грамоти роздані. Більше того, вже було відомо, що середню школу 20 переводять на Оболонь, у займану нею будівлю переїжджає районний Дім піонерів, а сама вчителька української мови та літератури Мориченко йде на заслужений відпочинок. Отож саме тоді цей юнак і звернувся до неї:
Ой, Тамаро Антипівно, а чи можете уявити, що ви не тільки мене, але й мою маму навчали української мови й літератури?
Що ти таке говориш? здивувалась вона.
Тоді юнак і сповістив піднесено-радісним тоном те, від чого вона ледь не впала на місці: