Ага, нема дурних! насмішкувато відповів Федько. Не спіймаєш мене ти, не спіймає і весь світ.
А-а-а, та що там з тобою розмовляти, якщо ти власної вигоди не бачиш?! обурилася Жаба. А далі як стрибнула!.. Г-г-гам-м-м! І проковтнула Федька одним лише легеньким ковтком. Хлопчина не встиг геть нічого второпати, як опинився всередині цієї Світової Жаби!
А там і справді тепло, темно й затишно. Тільки зірочки високо в чорному небі палають ось зовсім як зараз!.. Бо всередині тої Жаби Світової виявилася чорна порожнеча, розсипами зірочок прикрашена. От тільки то не ті агресивні зірки були, що полювали на нього, а мирні й сумирні далекі-далекі світлячки. Ширяй у тій порожнечі, скільки душі наляканій і втомленій завгодно, нічого поганого з тобою не станеться! А земля і вода, дерева й будинки, двері та кватирки, звірі й комахи, які лишилися іззовні, так його і не упіймали, так ні з чим і лишилися.
Тоді маленький Федько подумки подякував Світовій Жабі й заснув уві сні при цьому лишаючись!..
Уві сні заснув овва!..
* * *А от засинаючи вчора ввечері, напередодні свого 37-річчя, дорослий Феодосій раптом знов прокинувся уві сні всередині тієї самої Світової Жаби, в якій заснув колись у дитинстві, лежачи в лікарні з поламаною лівою ногою, що ніяк не бажала загоюватися. Але цього разу, окрім далеких світлячкових розсипів зірок, він побачив якісь вікна!.. Озирнувся довкола, придивився якнайуважніше
І тоді лише зрозумів, що всередині Світової Жаби є не тільки вікна, але також недосяжно-високий сволок хати, стіни, двері й земляна підлога, піч, стіл і лави Усе, як у батьківській хаті в Княжичах от тільки нікого з людей тут немає: ні тата Костянтина Кириловича, ні мами Тетяни Михайлівни, ні братів, ні сестри, ні дружини Анни, ані їхніх діточок.
Він був сам-один у тій хаті, що містилася усередині Світової Жаби.
А як визирнув у найближче віконце тоді взагалі зрозумів те, що важко було збагнути: виявляється, вікна тієї «внутрішньої хати» зовсім ніякими були не вікнами, а його ж власними очима! Отож зовсім не у Світовій Жабі він сидів, а всередині ВЛАСНОЇ ГОЛОВИ! Й дивився назовні крізь ВЛАСНІ ОЧІ! А там, назовні, іще одна хата була потім ще й ще немов у матрьошці!.. Й виходило насамкінець, що він 37-річний художник Феодосій Костянтинович Тетянич вміщує у собі весь світ з усіма далекими та близькими зірками й галактиками, із Сонцем, Землею та Місяцем! І сам на все це дивиться з власної голови-хати, що перебуває у ще більшій голові-хаті потім ще й ще аж до останньої найбільшої хати!
І все це є НЕСКІНЧЕННІСТЬ!!!
От, власне, ця сама НЕСКІНЧЕННІСТЬ і стала найбільшим відкриттям цієї ночі! Оскільки НЕСКІНЧЕННІСТЬ за вікнами-очима першої внутрішньої хати трансформувалась у БЕЗКІНЕЧНІСТЬ, БЕЗКІНЕЧНІСТЬ за вікнами-очима другої внутрішньої хати у БЕЗМЕЖЖЯ А це слово Феодосій почав повторювати уві сні в режимі «коловороту»:
Безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя!..
З ним на вустах і прокинувся.
* * *І от тепер, опинившись посеред такої самої морозної лютневої ночі, якою була ніч його народження 37 років тому, повторив цей «коловорот слів»:
Безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя!..
Спочатку повторював дедалі швидше:
Безмежжябезмежжябезмежжябезмежжябезмежжя!..
Потім уповільнив темп, тоді фраза розкрилася прихованим своїм змістом:
Без меж я!.. Без меж я!.. Без меж я!.. Без меж я!.. Без меж я!..
Я без меж!.. Я без меж!.. Я без меж!.. Я без меж!.. Я без меж!..
Жя без ме!.. Жя без ме!.. Жя без ме!.. Жя без ме!.. Жя без ме!..
Жябез ме!.. Жябез ме!.. Жябез ме!.. Жябез ме!.. Жябез ме!..
Жаба з ме!.. Жаба з ме!.. Жаба з ме!.. Жаба з ме!.. Жаба з ме!..
Ага-а-а!.. Ось вона загадка Світової Жаби! Нарешті вдалося її розгадати, бо фраза «Жаба з ме» не могла означати нічого іншого, як «Жаба зі мною» або «Жаба це я, я це Світова Жаба, захована в собі, яка дивиться назовні крізь свої ж власні очі-вікна»!
Своєю чергою оте БЕЗМЕЖЖЯ означало те саме, що і ФРІПУЛЬЯ визначення, яке Феодосій придумав для себе на Різдво, відсвятковане в січні: адже ФРІПУЛЬЯ означало одночасно і FREE PULSE Вільну Пульсацію Всесвіту, і скорочення від фрази «Федя виРІшив Побавитися Удосталь з Любим Яблуком». Адже Всесвіт можна було уявити не тільки Світовою Жабою, але й гарненьким наливним Світовим Яблуком, яке тримаєш на долоні, немов звичайний плід, а воно ж незвичайне яке!..