Привалившись грудьми до стільниці, Сургай схилив якнайнижче голову й різко видихнув. І треба ж такому статися, щоб йому і досі пригадували ту давню історію дурнуватого розіграшу Варьки-Соньки!..
Послухайте, ви б іще про старі калоші мого дідуся згадали, мовив стомлено головний інженер. Це ж коли сталося?!
Без малого чверть століття тому, негайно відповів візитер. І тим не менш хоч як давно це сталося, але факт запеклої релігійної пропаганди, нехай і ненавмисної, у вашій біографії мав місце. Гадаєте, нам було аж так легко заплющити на це й не псувати вашу карєру?
Отож тепер ви хочете
Взаємності, всього лише взаємності: ми весь час не псували карєру вам тепер ви допомагаєте нам.
Укотре повторюю, що ми з цим товаришем Стусом ніколи в житті
Та з яким товаришем, Миколо Сафоновичу, з яким товаришем?! Не знаю, забули ви чи просто не надали належної уваги, однак, перебуваючи на даний момент у процесі перевиховання в мордовських таборах, цей самий Стус Василь Семенович подав до Верховної Ради СРСР заяву на предмет позбавлення його радянського громадянства.
Як це?!
Та отак, Миколо Сафоновичу, отак! Для нього бути радянським громадянином це, бачте, все одно що бути рабом. І от на такого, з дозволу сказати, «товариша» ми всього лише збираємо всебічні характеристики! Невже не дасте?! Та він же ж негідник, Миколо Сафоновичу! Та таку вошу до нігтя й розчавити це ж святе діло!..
І тим не менш при всебічному моєму бажанні
Миколо Сафоновичу!
Погляд візитера раптом зробився злим, завдяки чому він став віддалено скидатися на карикатурного хижого птаха, яким його зазвичай малюють у сатиричних журналах:
Миколо Сафоновичу, ваша карєра розвивається дуже вдало, ви, безумовно, чоловік талановитий. Ще рік чи два на нинішній посаді, й у вас є всі дані, щоб вийти в «генерали». А там і до міністерства рукою подати А хочете прискорити цей процес?
Що ви маєте на увазі?
Ну-у-у Наприклад, у Мінвуглепром вас можуть перевести і в обхід посади гендиректора ВО «Донецьквугілля» чи якогось іншого. Хочете так?
Але ж посада гендиректора це безцінний власний досвід. Побоююсь, що, не маючи такого, мені в Мінвуглепромі буде важкувато.
Отже, не домовимось? скривив губи візитер.
Отже, не домовимось.
А якщо раптом?..
Послухайте, Сургай знов зиркнув на годинник на своєму столі, ми з вами проговорили більше десяти хвилин, а у мене попереду справді важлива нарада, як я й попереджав. Отож давайте відкладемо цю нашу розмову на завтра.
Так справа ж дрібнесенька!..
Однак головний інженер лише уточнив:
Тільки не приходьте до мене, будь ласка. Завтра ввечері я до вас у «перший відділ» сам зазирну. Ось, дивіться
Він підтягнув до себе перекидний календарик і зробив у ньому якусь помітку, далі ж заходився вивчати якісь папери. Очевидно, це мало означати завершення розмови.
Ну що ж як знаєте! До завтра, то й до завтра. Хай буде так, пробурмотів візитер і вийшов з кабінету, не озирнувшись на його господаря.
1978. «Незручна» рідня
Київ, весна 1978 року
Наприкінці лютого Гелена Сергіївна отримала два оглядових ордера. Тепер вона вся перебувала в радісному передчутті того, що нарешті полишить осоружну відселенку на Валах із загальною кухнею, туалетом, тарганами і сусідами та переселиться в окрему квартиру з усіма зручностями. Коли їхня родина переїжджала з одного міста в інше, то Гелені Сергіївні одразу ж надавали відомче житло але не в Києві. Для початку їх запхали у подільську комуналку і вже котрий рік годували обіцянками забезпечити нормальні побутові умови.
Здавалося, з будівництвом у столиці УРСР все було гаразд. Забудовувався Виноградар, немов гриби після дощу, виростали панельні висотки на Оболоні, але кияни не надто охоче переселялися туди. Гелена Сергіївна регулярно відвідувала райвиконком, де намагалася довести, що заступник головлікаря психіатричної лікарні має думати про персонал і піклуватися про пацієнтів, а не сушити мізки над поліпшенням жахливих побутових умов.
І тим не менш з місяця в місяць справа не просувалася ні на міліметр. Навіть похід до міськвиконкому торік у грудні обернувся черговою безвідповідальною обіцянкою:
Товаришко Уханьська, ну чого це ви, чесне слово?.. Потерпіть ще трохи. Ну-у-у, трішечки! Два-три місяці, доки новий рік розпочнеться Запевняємо, ви залишитесь задоволені.