Наступні два тижні Вандом залицявся мало не до кожної придворної красуні, усіляко даючи зрозуміти Ізабеллі, що жодним чином не страждає від розриву із нею. Придворні знову засичали отруйними жалами, вишукуючи найменші ознаки ревнощів чи образи на бездоганно байдужому обличчі мадам Ізабелли. Може, то все порожні балачки? Королева задоволено та водночас зацікавлено за нею спостерігала. Коли її придворна дама нарешті опанувала себе, то чи не доручити їй нарешті тримати на короткому повідку котрогось із свавільних сеньйорів, більше потрібних короні, ніж Рауль де Вандом, який і так нікуди не подінеться? Може, котрогось із братів герцога Бретонського?
Та й самі шевальє наче нутром відчули, що можуть посперечатись за її увагу. Ще влітку пяний Луї Анжу, старший син королеви Йоланди, схопив Ізабеллу у темному коридорі Шинонському замку, втиснув у стіну так, що вона вільно дихнути не могла, затим обмацавши її, відштовхнув зі словами:
Коли б ти не спала з молодим Вандомом, а він мені брат по зброї, то ще тиждень сісти не змогла б Тікай звідси та не потрапляй мені на очі в безлюдних місцях.
Відтоді Ізабелла навіть на королівських учтах у залитих світлом сотень воскових свічок залах оминала герцога десятою дорогою. Жвава увага чоловіків її гнітила, необхідність бути любязною та підтримувати світську розмову псувала настрій. Попри все, що сталося, попри накази брата, думала вона лише про Рауля де Вандома. Та й далеко від нього не втечеш, Вандом її сеньйор, старший у родині, допоки його батько в полоні у англійців. Він має право їй наказувати, а у неї жодного приводу відмовитись йому коритися. Від цієї думки страх труїв їй серце. Страх, що він зрештою змусить її робити те, чого вона не хоче.
Ви надзвичайно бліда сьогодні, мадам де Вандом, сухо зауважила старша придворна дама королеви, мадам де Гокур.
Мені і справді зле, мадам. У голові паморочиться. Мабуть, застудилася на ловах у вівторок.
То йдіть до своїх покоїв та накажіть покоївці принести вам теплого вина. Її величність не терпить, коли придворні дами хворіють.
Ізабелла схилилась у реверансі. Насправді сердешна не змогла б добути до кінця прийому, бо їй стало млосно, обличчя зробилось крейдяно-білим, вона ступила два кроки до коридора палацових служб та вибігла геть. На нижньому поверсі, де працювали палацові пралі, білошвачки та кастелянші, вона перехилалася через край підвіконня, її зімлоїло. І поки приголомшена Ізабелла намагалася зрозуміти, що й до чого, її ще двічі скрутило. Вона аж сповзла на підлогу, а якась жаліслива праля із розпухлими від води червоними руками подала їй кухоль крижаної води та мокрий рушник. Ізабелла мовчки взяла, у своєму приголомшенні навіть не здогадавшись подякувати. Праля із легкою посмішкою до неї озирнулась чи то кепкуючи, чи то співчуваючи. Ізабелла механічно прополоскала рот, виплюнула воду та приклала рушник до обличчя
Жодних сумнівів: попри усі старання молодого Вандома не зробити їй дитину, вона завагітніла. І те сталося не в їхній останній раз, коли він геть не дбав про неї. Якщо вона все правильно порахувала десь два з половиною чи три місяці. Ще деякий час Ізабелла сиділа на підлозі, сховавши ноги, паралізована цим розумінням: гірше й бути не може. Навіть мови не може бути про те, щоб тепер зізнатись Раулю та розраховувати на його захист. Більше того його захист та визнання дитини означає приниження для неї, безчестя та повторення долі матері. Та й до Дюнуа, що досі впевнений, що її стосунки із Вандомом не перетнули межі танців та випадкових поцілунків, йти не можна.
«Я впораюсь із цим Упораюсь І більше не робитиму таких дурниць» повторювала вона сама собі. Зараз жовтень, дитя, якщо її розрахунки правильні, народиться у квітні. Вона має залишити двір до того, як покоївка про щось здогадається. І також королева. Ізабелла заперечливо хитнула головою та криво посміхнулася сама собі: її величність уже давно знає. Придворні дами шепотіли одна одній, що пралі та покоївки завжди квапляться з доповіддю до королеви, коли в якоїсь фрейліни не наступає вчасно місячна кровотеча. Кажуть, за таку новину Йоланда не жаліє срібної монетки. А кому ж знати такі подробиці про придворних дам, як не покоївкам та пралям, що міняють постіль та перуть її? А Ізабелла пропустила вже дві чи три кровотечі. Безперечно, її величність уже обізнана з тим, що у неї буде дитина. І, звісно, вона знає, від кого