А ще він розповів мені, що саме оця його особливість стала на заваді футбольному майбутньому хлопці з юніорів побили його в туалеті, бо вважали зверхнім (а він просто не памятав, як кого звати).
І ще люди його цікавлять тільки з погляду літературності. Він так і каже мені вечорами вже на підпитку, десь поміж загублених сірих районів Гогеншенгаузена і з мрією перебратися кудись по той бік муру, існувати десь поруч із Порожнім зубом, котрий чудом уцілів у потойбіччі повоєння[18]. Так і каже: «Маша, той таксист читає Толстого німецькою, немов білінгва, бо знає того російською на память і таким чином вчить іноземну мову», відпиває ковток віскі й веде далі «Маша, він ну майже як у Вертинського граф-таксист, спадковий аристократ із Кенігсберга, він вчора мені дав самокрутку покурити запросто так. Хоча я російською з ним ніколи, ну ти ж знаєш, Маша» І він памятає, їй бо, якийсь час памятає і імя, і по батькові того таксиста, бо ж Толстой і німецька Але нічого корисного, ніяких імен «потрібних людей». І за це я його поважаю й намагаюся розуміти навіть його збочення, незважаючи на все те, що між нами було, і все те, що так між нами й не сталося. Він шизофренік, напевне. Він давно створив собі свій уявний світ із тонких переплетінь літературних космічних орбіт.
Однак найголовніше він памятає і моє імя. І по батькові. І навіть прізвище. Бо вважає мене талановитою. І тут є одна заковика, що мене на початку непокоїла, а потім, коли я подорослішала, я просто дала собі на неї негативну відповідь і перестала себе картати. Так ось: чи кохав би він мене, якби не вважав талановитою?
Розділ третій
Кревність
Глибочезне благотворне значення для розвитку національної культури кожного радянського народу мала і має велика російська культура передова культура всього людства.
Будучи одною з трьох галузей могутнього східнословянського древа, український народ завжди відчував свою нероздільну єдність з російським
Воззєднання з Росією врятувало український народ від смертельної загрози з боку польських феодалів і турецько-татарських грабіжників
Український народ розуміє, яка прозорлива історична мудрість закладена в словах великого Леніна: «При єдиній дії пролетарів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути й мови».
М. Бажан, «Радянська Україна» 2 (9825) 3 січня 1954 рокуКревність народів це та чудово-чудернацька омана, котру зусібіч штовхали до громадянського стравоходу, аби легше святкувалося трьохсотріччя воззєднання України з Росією. А простіше кажучи поглинання Росією України.
Я нагадаю вам, чому в мене така стравонепрохідність совку. В сорок шостому, коли я народилася від двох непересічних особистостей: одна полишила свій рідний Берлін, другий тоді ще не позбавлений своїх регалій, двічі герой Радянського Союзу, її з того Берліна таємно вивіз на особистому літаку свого комрада І тут я не знаю, як краще продовжити. Давайте коротко? Мама вмерла на етапі до Сибіру, батько став тихим і пригніченим. Ні, не пив, хоча ледь сам не потрапив до ГУЛАГу, благо той товариш, котрий позичав півтора року до того свій літак, аби він перевіз німкеню до Києва, допоміг. Однак батько причаївся. І то через свою внутрішню силу. Ось я, наприклад, не знаю, що б зробила і як би повелася, якби мене позбавили всіх заслужених нагород і відібрали квартиру в центрі. Я не знаю Так чи інакше, мені досить і того, що я народилася в цій неповній і недовго, але все ж таки щасливій родині. Спостерігала за батьком від свого народження.
Я ненавиджу ідеологію Радянського Союзу. Це щось уроджене, як ви розумієте. В мене питання інше: чи багато таких, як я, в сімдесят другому? Гадаю, трохи менше ніж таких, як я, в пятдесят четвертому. Бо все забувається. Стирається з памяті Народжуються нові громадяни, котрі не знали чотирьох років війни, не знали голодоморів А махина совку не переламала всі їхні кістки, і вони собі думають: «Ну навіщо я буду чинити супротив, якщо можна жити й без того? Собі ж дорожче». І це справді так. Не бачу сенсу всім страждати й переносити біль інших на себе. Імплікувати й рефлексувати. Своя хата з краю. Та й справді, чого вже там?.. Адже на всі тривоги й печалі вселенські тебе одного не вистачить. Треба обирати.
У глобальному сенсі, за великим рахунком, є кармічне минуле й теперішнє кожного індивіда, та не варто, шановні, чуєте? Зовсім не варто уособлювати себе з певною нацією й певним народом і сприймати його прадавній біль, якщо ви справді можете цього не робити. Чуєте?..