Джек Лондон
Смок Беллю. Смок і Шорті
© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019
СМОК БЕЛЛЮ
СМАК ВЕДМЕДИНИ
ІСпочатку він був Крістофер Беллю. Згодом, коли вчився в коледжі, він став Крістом Беллю. Пізніше, поміж богеми Сан-Франциска його назвали Кіт Беллю. І кінець кінцем ніхто не знав його під іншим імям як Смок Беллю. Ця історія еволюції його імені є історія його власної еволюції. Нічого б цього не трапилося, якби він не мав матері, що безмежно його любила, і суворого, залізної вдачі дядька, та якби не одержав листа від Джілета Беламі.
Допіру я переглянув число «Xвилі», писав Джілет із Парижа. Звичайно, ОТарі пощастить із нею. Але дечого бракує.
Далі були подробиці щодо удосконалення новонародженого тижневика.
Піди та побалакай із ним. Тільки так, ніби це ти сам від себе. Не треба, щоб він знав, що це моя думка. Бо як дізнається, то схоче, щоб я був його паризьким дописувачем. Але я не можу, бо одержую готівку за свою писанину в товстих журналах. Передусім не забудь зробити йому нагінку за того дурня, що веде відділ критики музики та мистецтва. До речі, Сан-Франциско мало завжди свою власну, своєрідну літературу. Проте не має її тепер Скажи йому, хай мотнеться навкруги та знайде якогось писаку, що гнатиме йому жваві статті та поверне минулу славу і барви Сан-Франциска.
Кіт Беллю одвідав контору «Хвилі» і сумлінно виконав доручення. ОТара уважно вислухав. ОТара сперечався. ОТара погодився. ОТара нагнав дурня, що писав критику. Далі ОТара взявся до Кіта, і з Кітом трапилося те, чого так боявся Джілет у далекому Парижі. Коли ОТара домагався чого-небудь, ніхто із приятелів не міг одмовити йому. Він був такий приємно та непереможно настирливий. Не встиг Кіт Беллю вислизнути з контори, як зробився співвидавцем, погодився писати щотижня кілька стовпців критики, поки не знайдуть пристойного співробітника, та зобовязався постачати щотижня частину десяти тисяч слів хроніки місцевого життя Сан-Франциско і все це задурно.
«Xвиля» ще не може платити, пояснив ОТара, одночасно додавши, що тільки одна людина в Сан-Франциско здатна писати, і що ця людина Кіт Беллю.
Який же я дурень! бурмотів потім Кіт, сходячи вузькими східцями.
З цього почалася його панщина в ОТари, що для нього він заповнював ненажерливі шпальти «Хвилі»
Тиждень у тиждень сидів він у конторі, витримував наскоки кредиторів, лаявся з друкарями та вигонив двадцять пять тисяч слів у всіх галузях щотижнево. Праця його не легшала. «Хвиля» мала надто великі претензії. Для неї потрібні були ілюстрації, а витрати на них були величезні. Ніколи не вистачало грошей, щоб заплатити Кітові Беллю. Через це саме й не було змоги оплатити збільшений штат співробітників.
Ось що означає бути добрим хлопцем, пробубонів одного дня Кіт.
Дяка Богові за добрих хлопців, коли так! зі слізьми на очах скрикнув ОТара, стискуючи Кітові руку. Ви врятували мене, Кіте! Ще трохи, друже, і вже буде легше.
Ніколи не полегшає, жалібно відповів Кіт. Я добре бачу свою долю. Я буду тут завжди.
Трохи згодом йому здалося, що він знайшов спосіб визволитися. Одного разу, скориставшись із присутності ОТари, він спіткнувся на стілець. Кілька хвилин пізніш він наскочив на ріжок конторки й тремтячими пальцями перекинув слоїк клею.
Пізно лягли? запитав ОТара.
Кіт доторкнувся руками до очей і, раніш, ніж одповісти, злякано подивився навкруги.
Ні, не те. Щось з очима. Вони, здається; відмовляються служити мені. Оце й усе.
Кілька днів він спотикався та налітав на конторські меблі, але серце ОТари не помякшало.
Знаєте, що я вам пораджу, Кіте? сказав він одного дня. Підіть ви до окуліста. Є тут такий лікар Гесдепл. Він дуже добрий спец. І це не буде вам нічого коштувати. Ми можемо заплатити йому оповістками. Я з ним побалакаю особисто.
І вірний своєму слову, він вирядив Кіта до окуліста.
Нічого не діється вашим очам, сказав лікар, після довгого огляду. Справді, у вас чудові очі одна пара на мільйон.
Тільки не кажіть цього ОТарі, попрохав Кіт. І дайте мені чорні окуляри.
Наслідком цього було те, що ОТара почав співчувати йому і з запалом говорити про той час, коли «Хвиля» зіпнеться на власні ноги.