Всего за 79.9 руб. Купить полную версию
Але ні про яку спадковість творчості Заньковецької і Ужвій міркувати не доводиться. І шукати безпосередній звязок творчості обох актрис, порівнювати їх річ безплідного теоретизування. У наявності ж фантастичний успіх магнетичний вплив обох актрис на глядачів. Як казали і кажуть
глядачі, на цих актрис «ходили» і «ходять» до театру. Тож не станемо видавати бажане за дійсне
До речі, той, кого я поставив «поза рядом» і якому переповів розмову про те, хто перший, а хто другий і третій в акторському ряді, сміючись, несподівано порадив:
А ти захопи наступного разу метр!
Для чого?
Як для чого? Вимірюватимеш таланти з точністю до міліметра
Сценічний партнер Наталії Михайлівни Володимир Дальський, завжди схильний до фантазувань з приводу своїх колег, на мої запитання про Ужвій підіймав плечі, здіймав очі і руки вгору Божий дар.
Або, як глибокодумно висловився про актрису театрознавець Олег Вергеліс: «Відповідність божественного призначення земній сценічній реалізації».
Констатую незаперечне. Наталія Михайлівна Ужвій, актриса необмеженого амплуа, своєю творчістю спростовувала це поняття. Адже з однаковим успіхом і переконливістю грала на сцені і на екрані ексцентричні, героїчні, комічні, мелодраматичні, трагікомічні ролі і, що характерно, грала, так би мовити, від себе, художньо виправдовуючи вчинки гордовитої аристократки і простої селянки, імператриці і повії, російської шовіністки і української революціонерки, польської шпигунки і українського радянського архітектора І, у це важко повірити, але ж було! Грала жіночу роль разом з двома акторами-чоловіками. У тридцятипятирічному віці грала тринадцятирічного підлітка, викинутого з життя. Яким же багатим був внутрішній світ артистки, яка видобувала зі своїх душевних глибин найнесподіваніше.
Зіграла, за підрахунками її чоловіка, актора Євгена Пономаренка, з яким вона була щасливою майже пів віку життя, понад 200 ролей світового репертуару. І, сумуючи враження глядачів трьох поколінь, у тому числі хай це не буде для вас несподіванкою, моєї бабусі, мами і власні, визначаю характерну прикмету її творчості: ледь не в кожній ролі була непереможно красивою, звабливо жіночною і водночас недоступно пластичною, заворожувала нюансованим, далеким від побутово-розмовного, голосоведінням.
Такою вона була і у 30 років, і у 50, і у 70, і, це взагалі незбагненно, у 80 із гаком років!..
* * *Час минає. Усе менше лишається людей, які бачили на сцені Ужвій. А от мені пощастило працювати разом з нею наприкінці її карєри і на початку моєї в Театрі імені Івана Франка.
І я ще тоді збагнув просту істину: поки актор продовжує грати, його не можна віддавати на відкуп театрознавцям. Важливо зафіксувати живі глядацькі враження, ними я і поділюся з читачами, які не бачили Ужвій на сцені.
Тоді ми зустрілись невипадково. Це сталося у скверику біля театру, де Наталія Михайлівна після вистави чекала на Євгена Порфировича, який довго «виходив з образу». Вона провідна актриса трупи, я молодий, у ті роки наймолодший у країні, режисер-постановник, одержимий ідеєю оновлення репертуару. І однією з перших моїх пропозицій до Наталії Михайлівні після нашого знайомства була пропозиція зіграти матінку Кураж в однойменній пєсі Бертольда Брехта.
Я зробив її без погодження з керівництвом театру. Актриса була попервах шокована таким вибором і напівжартома кинула:
Як, після Беатріче блазнювати маркітанткою?..
Але ж могли ви, Наталіє Михайлівно, вибачте за відвертість, після пихатої шиллерівської королеви блазнювати в кулішівській тьоті Моті?
Я відмовляюся розмовляти в такому тоні.
Ну добре «прикрашати соцреалістичні пєси Олександра Корнійчука»?
І це неправильний тон, юначе Актриса не може ні прикрашати, ні принижувати своїх героїнь.
Це ж як?
Вона їх виправдовує.
А я відмітив про себе: ну ось, актриса мимоволі промовилась розкрила один із секретів своєї творчості. Усі її героїні були абсолютно позитивними, актриса виправдовувала будь-які, нерідко небезсумнівні, їхні вчинки
Наша розмова продовжувалась далі в такому самому дусі.
І корнійчуківські пєси я щиро поважаю.
Вибачте, Наталіє Михайлівно, за що?
Олександр Євдокимович показував українську людину не такою, якою вона є, але якою має бути
Я змінив зухвалий тон:
Ваш внутрішній світ, Наталіє Михайлівно, набагато глибший, аніж у зіграних вами останніми роками героїнь. Вашому нестримному душевиявленню затісно в межах однопланових, з великим знаком плюс ролей, а останнім часом ви грали саме такі ролі