Євко! Євко, я до тебе звертаюся чи до кого?! із палацу покликала Веселина, виводячи Євку із задуми.
Дівчина поспішно встала, ледь не перечепившись через пишні брижі спідниці, і поспішила на кухню.
Так минув день. Євка незчулася, як минув і другий, і третій. Вона приходила додому вже в сутінках, мало розмовляла, навіть у хату не заходила. Умивалася біля криниці та без вечері лягала спати до себе в сіно.
Але Стешці такий розпорядок до душі не припав.
Степане, гляди, яке стерво ми з тобою виростили! гукнула вона до чоловіка. Та щоб ти побігла там, де люди не бігають!
Ох, облиш її, Стешо відмахнувся старий Степан, ховаючи за спиною чергову пляшку.
Чого це облишити? Я її годувала? Годувала! Та ще й одягала, леліяла! А тепер що, вона уявила себе панночкою? Ні в хату нічого не приносить, ні за холодну воду не береться!
А що, правда, встромила свій ніс Райка. Марія он завжди з кухні щось своїм приносить! Ця б теж могла сімї помогти! Хай би хоч вечорами шити з нами до хати приходила. А то спить на своєму горищі, як і в Бога за пазухою, а ми горбатимося всю ніч над шиттям!
Євка лиш мовчки зайшла в хату. Знявши із себе панський одяг і накинувши свою стару сорочку, вона запалила лучину. У ці дні Євка втомлювалася більше, ніж на жнивах у полі. Постійні кпини панночки, докори й повчання Веселини: принеси, подай, занеси А ще так багато нового почутого на уроках, що голова йшла обертом! І арифметика, і історія, і польська, і латина А вона ж навіть письма не знала, бо школи в їхній сільській церкві не було пан вважав, що дітям-селянам не варто вчитися, щоб, бува, думати не почали. І він мав рацію. Бо вже за ці кілька днів Євка почала думати вдвічі більше від звичайного.
Жіноцтво всілося навколо столу, кожна взяла до рук вишивку. Степан і Максим засопіли десь по своїх кутках.
Лучина світила тьмяно, майже нічого було не розгледіти, але вишивка мала бути гарною, бо це ж на Спаса всі мали гарними прийти, у нових вишитих сорочках кожна у своїй. А як вийде погано вишита то що ж люди скажуть?
Тому матір походжала навкруг вишивальниць, і як у котроїсь виходив невдалий стіжок, то колола голкою чи в руку, чи в коліно. Євці діставалося найбільше, бо з вишиванням вона не ладнала.
Руки колоти не можна! не витримала вона. Княгиня заборонила
Ах, княгиня?! А рідна мати в хаті тобі не княгиня! Стешка вхопила дочку за її куцу косицю й відхилила голову назад так, що Євка ледь стрималася, щоб не крикнути. Що ще тобі княгиня говорить?
Євка терпіла мовчки. Кажуть, що материні побої не болять, але цього разу боліло дуже. І голова, і серце.
Коли вже пішли спати, Оленка повернулася до Євки, кліпаючи величезними карими очиськами й переплітаючи свою розкішну брунатну косу в один тугий колосок.
Завтра вулиця. Підеш? Про тебе хлопці питали.
Та не хочу, ліпше виспатися, ніж тих юродивих цілувати, відмахнулася Євка, заходившись і собі переплітатися.
Її смоляне волосся росло повільно й постійно ламалося, тож доводилося підрівнювати, підрізати. Від того підрізання часом і стрічку не було куди вплести. Тому Євка воліла радше ховати його під хустками, ніж виставляти напоказ.
Минулого тижня ти теж на забаву не ходила. Це тоді мамка тебе покарала, упоперек до ґанку привязавши? Ти прямо як Ісус тоді весь вечір хрестом провисіла!
Не нагадуй, буркнула Євка, затягуючи свою косицю.
А Іван зі старшеньких про тебе питався!
Той Іван все до мене тулиться, наче інших дівчат нема. Ясно ж, що він просто шукає когось, хто з ним легко під копицю піде.
То Іван тобі не до душі? А хто ж тоді? Може, панич Ілля? Він такий нівроку, хоч і прищавий
Та годі тобі! Я на паничів не задивляюся!
А даремно. Як візьме тебе заміж панич, то й ти станеш шляхтянкою.
Ой, а ти багато знаєш селянок і служниць, які панями стали?
Ну, знаю, що в нашого господаря пана Вітовського є коханка з Татарії, змовницьки прошепотіла Оленка. Він її з походу привіз і поселив у своєму маєтку у Василькові. Кажуть, вона гарна, як дика троянда! Приїхала вже з немовлям на руках, і Вітовський прийняв того байстрюка, як свою рідну дитину!
Та ти що! Брешеш!
Я сама його бачила! Він до нас в село приїздив на котресь зі свят. А ти думаєш, чого пана вже другий тиждень немає. Що, у Києві він, на війні з турками, чи може, у Василькові? Спробуй, запитай пані Серафиму!
Не вигадуй! Євка повернулася на інший бік і зробила вигляд, що спить.