Запала тиша, а потім щось голосно розбилося об підлогу.
Ти ж знаєш, як я ненавиджу цього вилупка! Дідько б тебе побрав, Оресте! Чому ти це зі мною вчинив?!
Так має бути, пані, прошепотів він. Це доля, яка написана на зоряному небі.
То бодай те небо скоріш звалилося на землю, як на ньому такі зорі! голос пані зривався, здавалося, їй от-от забракне дихання від гніву. Забирайся під три чорти, щоб я тебе не бачила й не чула!
Євка швидко пірнула в сусідній коридор, зачіпаючи плечем свій улюблений гобелен, так що його гострий, оббитий металом край, чиркнув їй по шиї, лишаючи кривавий слід.
Повертаючись на кухню й важко переводячи подих, вона приклала до шиї ганчірку, що миттєво почервоніла від її свіжої крові.
Що сталося? збентежилася Марія.
Е-е-е порізалася нігтем! бовкнула перше, що спало на думку, Євка.
Марія недовірливо покосилася, але більше не розпитувала, а юнка знову занурилася в роздуми. Це доля, написана на зоряному небі? Що за нісенітниця! Пан Орест був суцільною загадкою. Та хіба ця таємничість не робила його ще привабливішим?
Євко! суворий голос Веселини вивів її із задуми. Хутчіше йди, пані наказала привести тебе.
«Невже пані дізналася, що я підслуховувала?» нажахалась Євка, але вголос нічого не сказала, приховуючи своє занепокоєння. На ватяних ногах юнка попленталася в покої пані, готова до удару.
Але княгиня говорила зовсім не про те.
Дівко, хриплим голосом сказала вона, сидячи впівоберта до вікна. Куточки її губ були опущені донизу. Понеси-но паничам полуденок.
Але пан заборонив мені бачитися з паничами, не думаючи випалила Євка, та останньої миті затулила рукою рота.
Ти сперечатися зі мною будеш? змією просипіла пані, і Євка побачила рясні зморшки навколо її очей та рота, яких вона раніше не помічала.
Я не Так, пані, схилила голову вона, остерігаючись знову бовкнути зайвого.
Куди пішла? Це ще не все, гаркнула Серафима, коли Євка вже зібралася йти. Ти будеш стежити за Аміром і все-все мені доповідати.
Такого Євка не чекала. Остовпівши, від здивування дівчина відкрила рота, але суворий погляд пані витверезив її.
Так, ясновельможна, слухаюся тебе Але про що саме я маю доповідати? обережно вставила Євка, набираючись сміливості.
Усе. Як він поводиться з моїми дітьми, як відповідає на уроках, про що говорить і про що мовчить. Зрозуміла? Сиди собі в куточку й спостерігай. А ввечері приходитимеш і доповідатимеш. Тобі зрозуміло?
Зрозуміло.
Авжеж. Доносити й поклепувати, ніби ворона. Оце так честь!
Вийшовши з княжих покоїв, Євка трухонула руками, ніби струшуючи з себе помиї, якими її щойно облила пані з голови до пят.
«Куди ж ясніше», прошепотіла вона сама до себе, поглядаючи на гобелен.
Виткані дівчатка так само весело кружляли в колі, осяяні сонячним промінням. Проте на краю полотна, ледь помітна для ока, виднілася червона смужка її крові. Спершу Євка потягнулася, щоб витерти її, але раптом зупинилася.
«Ну і нехай, подумала дівчина. Це не перша і, боюся, не остання моя кров, пролита в цьому палаці. У цьому проклятому Богом Вітовському».
Вона несла глечик свіжої води й кошик зі свяченими грушами, що лишилися зі Спаса. Її хустка вимастилася в червоне, тому Євка зняла її і вперше виходила простоволоса, сяк-так заплетена в дві тонкі косиці. Корсетка туго стискувала груди, тож дихати робилося ще важче після довгої перерви вона знову виходила до паничів і пана вчителя.
Коли Євка підійшла до альтанки, то почула знайомі слова про множення та ділення. Це був урок арифметики. Учитель так просто й цікаво пояснював, що вона готова була слухати його вічно. Так і завмерла з кошиком на руці, просто за спинами учнів, підпираючи білу колону альтанки, аж доки Ярема не повернув на неї голову.
Ой! зойкнув він від несподіванки, а Євка ледь не випустила з рук глек.
Я принесла воду й наїдки, винувато сказала вона, зиркаючи на присутніх.
Ілля дивився на неї з неприхованою посмішкою, пускаючи бісиків. Важко було сказати, чи він кпинить на нею, чи так виказує свою підтримку. Ярема дивився спідлоба, винувато й присоромлено. Кривляючись, Марта висолопила язика й сказала:
Хіба тобі не заборонено тут бути, холопко?
Княгиня веліла, коротко відказала Євка, ледь здіймаючи очі на вчителя й сподіваючись побачити в них хоч трохи тепла.
Але той дивився на неї спокійним поглядом, у якому нічого не відбивалось. Так дивляться на випадкових перехожих і ледь знайомих людей. Звичайно, безсторонньо, байдуже.