«аміго-картопля!»
І там десь була фрутті-кола. О так, фрутті-кола! Супермаркет і смак фрутті-коли оце було все, що Крістен згадала зі сну. А ще лишилась спрага і жага надудлитись негайно тої концентрованої фруктової шипучки!..
Двері спальні прокрутились і розїхались, і сонна Крістен вийшла в темний коридор. У самій довгій футболці із зображенням вищербленої рейнджерської зірки на грудях, боса. Вона йшла, позіхаючи, крізь синій присмерк коридор освітлювався лише мяким нетутешнім світлом від стіни-акваріуму з фосфоричними губками та офіурами
Двері кухні зіяли, і звідти лилось біле світло. А ще голоси.
Таке наче місіс Альварес, неголосно:
Вона ще вийде на звязок, вона розумниця. Побачиш.
Тоді чоловічий із ледве вловимим акцентом:
Як Алан?
Містер Альварес, приглушено:
Перестань.
Той самий з акцентом, понуро:
Так. Вилитий Техаський Бешкетун.
Мовчанка і скрип якийсь, дзенькіт, тоді знову голос з акцентом, розбито:
Я не хотів її туди пускати.
Крістен не витримала і обережно зазирнула на кухню. Там за столом сиділа Лузам, а навпроти Кайл, а поміж ними, спиною до Крістен, сидів цілий китайський генерал планетарного спецназу в парадній формі з аксельбантами. Широкий, міцно збитий чоловік, коротко стрижений і посивілий. Перед трійцею висилась напівпорожня пляшка із сяючим пурпуровим віскі та келихи. Генерал ривком осушив повний келих, а Лузам поклала йому на плече свою руку
Крістен обачливо сховалась за дверима.
КРІСТЕН ПОЛЮБЛЯЛА ШОКОЛАДНІ ПЛАСТІВЦІ З МОЛОКОМ, І ЛУЗАМ ІЗ КАЙЛОМ ЗАВШЕ РАНКАМИ СКЛАДАЛИ ЇЙ КОМПАНІЮ Хоч Лузам те вважала «дурним їдлом». Але все ж це виглядало ідилічно всі троє в формі, ранок, пластівці. Проте того дня Крістен снідала з Лузам Кайла не було. Дівча, ніяковіючи за вчора, все ж спитало:
А Кайл уже пішов?
Години дві тому, озвалась Лузам без усякої суворості, повіз Вонга додому. Він ночував у нас.
Крістен врешті пригадала того Вонга. Він був у них удома раз чи два, але завжди в цивільному. Вона й не знала до ладу, хто він такий.
Я бачила, що ви сказала вона Лузам і затнулась.
Потім винувато повела:
Я вчора Вибачте мені
Забудь, махнула Лузам пятірнею.
Ні, правда
Це дурниці.
Крістен винувато усміхнулась.
А чого приходив Вонг?
Його дочка зникла. На поверхні.
Зникла?
Не виходить на звязок. Вже мала б. Названа дочка. Він вдочерив її. У них там можна ж мати хоч десяток дітвори. У нас був спільний друг Алан. Рейнджер, що постійно працював на поверхні, в Ріно і Каліфорнії
Лузам розсміялася.
Відвязний такий чувак ти б його бачила. Він постійно вплутувався у всілякі історії. Розбишака і ідейний холостяк. Але якось захотів дитину. Всі здивувались, але з його заслугами Усе ж дозволили. І він замовив дитинча зі своїми генами, лише дівча. Його жіноча копія. Щось плів таке, що зненавидів жінок, але дочку вже він любитиме його бо копія. Ну так, він дійсно піклувався і любив її, аж дивно. Зважаючи на все, що він чудив до того.
І він помер?
Загинув на завданні, там була одна історія Їй років пять було чи й менше, Вонг узяв її до себе, у свою сімю.
І вона зникла?
Вона кмітлива дівчина, знайдеться.
Лузам про щось задумалась на хвилю. Тоді додала:
Зої. Зої-Плакса, так її дражнили. Через те, що вона вічно плакала малою сумувала за батьком.
«Національний Парк компоненту Навахо запрошує вас та близьких відвідати сектор Вайомінг! Заповідна природа Скелястих гір відтворена тут надзвичайно реалістично. Стрімкі водоспади і хвойні ліси, гірські ріки та гейзери, тундра, озера та луки зустрінуть вас тут. Вдихніть освіжаючі запахи лісу, туманних ущелин, ввійдіть у дощі й сніговицю, росисту траву та замети, погладьте бізона чи грізлі, навідайте світ, котрий ми, безперечно, повернемо нашим нащадкам»КРІСТЕН РОЗМОВЛЯЛА З ІГУАНОЮ. Дивилась їй ув очі, намагаючись загіпнотизувати. Ходила по червоному піску туди-сюди, торкалася колючок і дивилася на вивітрені скелі, що тяглись в бузкове небо. Хворі трави колихалися під вітром, вечоріло. Над скелями поплив тужливий перебір струн банджо
Він просто знущається, шепнула Крістен.
Ігуана позирала з валуна.
Урешті Крістен буркнула:
Достатньо.
І пейзаж долини смерті враз розплився і розпався на буденні інтерєри стрільбища. Коган сидів там, де й сидів у граві-кріслі віддалік, завзято тицяв пальцями по яскравенних голомоніторах округ себе.