Відомо також, що існують й інші обставини, що сприяють розвитку депресії, такі як фінансові труднощі, емоційна втрата і навіть втрата роботи тощо.
Це можуть бути тригери, які перейдуть у розумний період жалоби, або стануть хронічними та переростуть у справжню глибоку депресію.
Слід мати на увазі, що депресія має три компоненти емоційний, поведінковий та когнітивний, фактори, що тісно взаємоповязані між собою таким чином, що депресія починає сама себе годувати і стає порочним колом, яке важко розірвати без спеціалізованої терапевтичної допомоги.
У разі прояву цих трьох факторів, думки стають песимістичними та катастрофічними, здається, що вирішити ситуацію неможливо.
Але коли людина стикається з несприятливою реальністю, катастрофічні думки збігаються з її реальністю, тому ці негативні думки підкріплюються, що сприяє виникненню депресії. Тож чи існує звязок між депресією та економічним станом?
Відповідь саме на це питання можна знайти завдяки доповіді, що була опублікована Міністерством охорони здоровя Пуерто-Рико у 2013 році [2].
У ній були проаналізовані різні фактори, що можуть вплинути на наявність депресії. Це було здійснено в рамках більш широкого проекту з виявлення ризикованої поведінки серед населення відповідно до програми Системи спостереження за поведінковими факторами ризику (B.R.F.S.S.).
Для цього було проведено телефонне опитування шести тисяч жителів, що становить 0,21% від загальної кількості населення, всі вони переважно іспаномовні (98,5%), з них 64% жінки та 36% чоловіки.
Так само були зібрані дані за віковими групами, рівнем освіти учасників та їх економічним доходом.
Результати показують, що люди у віці 45-54 та 55-64 років це ті, хто найбільше страждає від депресії, досягнувши рівня відповідно у 25,7% та 30,7%. Це значно перевищує рівень депресії у наймолодшої групи населення від 18 до 24 років, що становить 5,9%.
Результати також показали, що люди, які мають нижчий рівень освіти (з незакінченою освітою), мають більш високий рівень депресії порівняно з тими, хто має університетську освіту: 21,3% та 14,4% відповідно.
Звіт поділяє респондентів на шість груп на основі їх економічних доходів: найбільше страждають від депресії ті, хто отримують менше 15000 доларів на рік (23,2% групи), порівняно з тими, хто отримує понад 75000 доларів на рік (9,2% групи).
Одним з обмежень даного дослідження, характерним для способу збору даних по телефону, є те, що деякі групи населення, які з тих чи інших причин не мають телефонної лінії, виключаються з дослідження і тому роблять його необєктивним, залишаючи частину населення, ймовірно, з низьким економічним рівнем, недослідженою.
Ще одне з обмежень дослідження полягає в тому, що результати не розрізняють тип депресії, чи це глибока депресія, чи дистимія.
Представлені дані не дозволяють проводити порівняння між групами, що дали б можливість заглибитись у відмінності, виявлені між групами на основі проаналізованих змінних.
Незважаючи на вищезазначені обмеження, необхідно все ж відмітити важливість результатів, показавши основні характеристики тих людей, які найбільше піддаються депресії: низький рівень освіти, вік від 45 до 64 років та низький економічний дохід.
І навпаки, люди, які здаються найбільш захищеними від депресії, це молодь віком від 18 до 24 років, люди з вищою освітою та ті, хто заробляє 35000-49999 та понад 75000 доларів на рік.
Тому, відповідаючи на початкове запитання, можемо сказати, що все-таки існує звязок між депресією та рівнем доходів, але цей звязок не прямий чим більше грошей, тим менший рівень депресії як видно серед тих, хто заробляє від 50000 до 74999 доларів на рік, адже вони страждають від такого самого рівня депресії, що і попередні групи з нижчими доходами, зокрема тих, що заробляють від 25000 до 34999 доларів на рік.
Оскільки дослідження не входить до теоретичних оцінок пояснень даного звязку, логічно було б подумати, що стурбованість нестачею грошей може бути вирішальною, а також доступ до більшої кількості та кращої якості ресурсів, які могли б запобігти появі перших симптомів депресії або полегшити їх до того, як вона набуде хронічного характеру.
Яка ціна депресії у країнах першого світу?
Коли ми думаємо про депресію, то зазвичай робимо це не у рамках суспільства, в якому живемо, а у рамках особи, що страждає від цього стану.
Але це не той підхід, який застосовують державні органи, які прагнуть оптимізувати свої ресурси, розставляючи пріоритети в тому питанні, як будуть розподілятися кошти між різними службами та відомствами, чи будуть вони вкладені в матеріали, чи в персонал, щоб мати змогу ефективніше надавати власні послуги.