Орест із Сергієм слухали дещо сумбурне пояснення стажера і про себе відзначили, що той правий.
І крім того, навіщо пертися сюди? закінчив Соколовський.
Ось це ти і виясниш, охолодив його Гайовий.
Як?
Насамперед пройдешся квартирами від першого до останнього поверху. Можливо, хтось щось і бачив. Особливо перевір, чи не проживають у них молоді здорові самотні чоловіки.
Ви гадаєте, що це зробив її коханець? поцікавився зраділий серйозністю завдання стажер.
Після цього Ти сфотографував тіло? Після цього обійдеш всі бутики в центрі міста і поцікавишся, чи не купував хтось у них таку сукню.
Та таких покупок може бути багато! засумнівався Веніамін.
Таких покупок не може бути багато! Це ексклюзив! Обмежена партія і, як правило, кожен бутик має своїх постійних клієнтів, котрі в свою чергу мають дисконтні картки. Усе! Дерзай!
Слова Гайового послужили Соколовському пострілом стартового пістолета. Він миттю сховався за дверима підїзду.
Буде толк! озвався Сергій Котляр.
Якщо витримає такий темп. Кажеш, лише в понеділок? А раніше не можна?
Котляр похитав головою.
У мене морг завалений, виправдовувався він. І не ти єдиний займаєшся вбивствами. У понеділок і то тільки тому, що тобі підпирає відпустка. Хоча я навіть без розтину можу з упевненістю сказати: правий твій стажер. Так не зводять рахунки з життям! Принаймні такі дами.
Котляр повернувся, махнув рукою, закликавши двох санітарів із носилками. Орест Гайовий не став спостерігати, що буде далі, а натомість повернувся до поліцейської машини, якою приїхав сюди.
От що, пінкертони, досить байдикувати! мовив він. Пошукайте десь у радіусі двісті метрів звідси покинуту машину.
Будь-яку? уточнив сержант, що сидів за кермом.
Якщо знайдете «жигулі», можете забрати собі цей раритет. Мені потрібна нова модель бажано жіночого смаку. Знайдете повідомте мені. Я буду у відділку.
Тільки коли поліцейські поїхали, Орест Гайовий зрозумів, що залишився без транспорту і не знає, як добиратиметься на роботу. Справді, не їхати ж звідси у кареті швидкої допомоги з тілом жінки, у якої не залишилося жодної цілої кістки!
Поки він роздумував, до нього підійшла дівчина, у якій Орест угадав журналістку. Лише цього не вистачало сьогоднішнього дня.
Доброго дня! привіталася дівчина. Мене звати Олеся Каштан. Можна взяти у вас інтервю?
Орест зміряв тендітну постать журналістки.
Усі коментарі щодо цієї справи ви отримаєте від нашої інформаційної служби, відповів він. Я не уповноважений коментувати будь-що. На жаль.
Чому «на жаль»? схопилася за його останні слова журналістка.
Тому що, як би мені не хотілося поспілкуватися з вами найдовше, я обмежений і в часі, і в компетентності. Тому, якщо вас дійсно зацікавила ця справа, запрошую до головного управління поліції.
Видно, дівчина не розраховувала на подібну відповідь, хоч і була до неї готова. Але журналістська хватка у неї все ж була присутня.
Хоч скажіть це вбивство чи самогубство? запитала вона.
Дівчино, ви надивилися американських серіалів, похитав головою Гайовий. Так от, повірте: нічого з того, що там показують, немає. Ні того, що одразу на місці злочину висуваються гіпотези, серед яких є правильна, і навіть аналіз ДНК робиться не протягом хвилини, а днями. Тому, щоб не вводити в оману ваших читачів, скажу ненависну вам, журналістам, фразу.
Яку? не зрозуміла дівчина.
No comment!
Залишивши розгублену журналістку, Орест Гайовий подався до найближчої автобусної зупинки.
Він любив працювати у такі дні, коли у приміщенні мало людей, лише чергові й ті, котрим потрібно до завтрашнього ранку здати звіт. Звичайно, це не стосується вихідних днів, але якщо вже нічого не поробиш, залишається розслабитися й отримати задоволення.
Привітавшись із черговим на «ресепшені», Гайовий попрямував до своєї кімнати, котру ділив разом з напарником. Геннадія на роботі сьогодні не було із понеділка він у відпустці і щоб у начальства не виникло спокуси використати його в останні дні, ще вчора виїхав у Карпати, прихопивши з собою сімю.
Включити компютер кілька секунд, і поки той завантажувався, Орест устиг скинути куртку і навіть налити у чайник воду.
Як він і гадав, Соколовський вже переслав фотографії з місця події. Переглядаючи знімки, Гайовий щораз ловив себе на думці, що стажер, напевне, все ж має рацію: на самогубство не схоже. А схоже воно на звичайний «висяк»!