А ви, панна?
Я римської віри, але ж не в цьому справа.
Мечислава не здивувало, що Скибицька так легко відступила від інтересів католицтва. Він вже зрозумів, що легкість числилася серед основ її вдачі.
Все це якось несподівано й навіть смішно у нього розболілася голова і думати не хотілося; особливо про те, у яку халепу він вляпався на пустому місці.
Але то не жарти, посуворішала німфа. Минулого року такий собі пан Малиновський зайшов до «Корабели», де якраз була сильна бійка. Він лише переступив поріг, коли там зарізали заїжджого шляхтича, і всі гультяї кинулися навтьоки. Так його, до вияснення події, протримали аж три тижні у холодному льосі так, що він застудився й невдовзі помер. А тут справа поважніша. В зарізаного гультяями не було сестри, заміжньої за шляхтичем, що ходить у францимирі32 самого руського воєводи.
Ви такі жахи розповідаєте новий приступ нудоти змусив сина підстарости підсунути собі тацю до підборіддя. Скибицька допомогла йому. Коли шлунок остаточно звільнився від обіду, Мечислав перепитав:
То Виговський погодився взяти мене з собою?
Звісно. Пан писар про вас високої думки.
«Високої думки! подумки скривився син підстарости. Та він лише двічі розмовляв зі мною, та й то про всякі бздури».
Сподіваюся, вголос сказав він, що до завтрашнього дня мене не запроторять до цюпи.
Не запроторять, запевнила німфа. Навіть якби Кіт вже поскакав до Калуша, то раніше, аніж за чотири дні, ніхто сюди з інтентацією33 не прибуде.
Ну, звісно, absens carens34, похизувався судовою латиною син підстарости. А Ревула?
Він гультяй з посполитих, хто такого буде слухати. Та й думаю, йому тепер не до тяжби.
Так, посміхнувся Мечислав, він славно прийняв хребтом те крісло.
А вам поки треба лежати, бо ж до Корсуня шлях не близький. Пан електор казав, що там вас шукати ніхто не буде, а якби й відшукали, то там є де сховатися і, як то кажуть, inter arma silent legis35.
Зося Скибицька також зналася на латині.
Коли закони замовкають, починає говорити зброя найманих вбивць, зауважив син підстарости.
То візьмете собі ще одне імя. Нехай розпізнають, що ви це ви, а не який-небудь Дупський.
Напевне німфа хотіла розвеселити хворого, але жарт вийшов двозначним.
«А що, подумав Мечислав, й назвуся Дупським. Славною такою фамілією Дупським гербу Срака. Це ж буде правдивим відображенням мого нинішнього становища».
Уголос він зауважив:
Не думав я, що після навчань у Галлії прийдеться їхати на самий кордон. Та ще й під чужим імям.
Так то ж лише на пару років, припустила Скибицька. І вам, кінець кінцем, вийде на користь. На східних кресах ви собі знайдете сильного покровителя, або ж вас візьмуть до військової канцелярії. Тепер туди їдуть всі, хто не може собі посади купити. Один із моїх приятелів минулого року поїхав у Лубни до Вишневецького. Тут він лише гультяював, бився і тринькав гроші, як от тепер Кіт з Ревулою, а там, не плативши нічого, зробився цілим уланським підротмістром. Князь Ярема його полюбив, дав йому землю з хуторами. Я, чесно кажучи, й сама думала поїхати на ті креси, але ж без надійного сукурсу
Німфа подивилася на сина підстарости особливим і довгим поглядом.
Той відповів стриманою посмішкою і запитанням:
А хіба ж пан Креховецький не запропонував вам супроводити його до Корсуня?
О, ви не знаєте Яна, зітхнула Скибицька. Він такий легковажний та запальний, хоча й видатний лицар. Він мав таку добру посаду в Жидачеві, але щось не поділив з тамтешнім підкоморієм і таке втнув Я думаю, перейшла вона на шепіт, там була амурна пригода. Я чула, що в того підкоморія дуже молода й дуже красива дружина з посполитих. А ви ж, певно, знаєте, що незнатні жінки страшенно зрадливі, бо ж не мають шляхетного стриму від прагнення тілесної насолоди. В мене колись була така товстозада хлопка, що вона лише бачила хлопа, як відразу ж розсувала ноги. Навіть смердючими дранями не бридилася, така була кішка.
І що ж такого втнув пан Креховецький?
О, пане Мечиславе, то була така неприємна справа, що я, мабуть, не наважуся турбувати нею людину у вашому стані.
Але ж, Зосю, мені сумно отак лежати та нудитися.
Я б розважила такого героя, посміхнулася німфа, але він, на жаль, не мій герой.
Отакої.
Адже герой уві сні промовляв імя якоїсь Артеміди. Я так розумію, що серце героя віддано невідомій мені красуні.