Але час минав, і я, відклавши книжку, але памятаючи про неї, почав збиратися в університетський скверик на подальші пошуки автора цих коментарів. Інтуїція підказувала мені, що Клим сьогодні там буде. І не тільки інтуїція за вікном світило сонце, співали птахи. Було б нерозумно сидіти в таку погоду вдома, особливо якщо будинок це кімната в комунальній квартирі на галасливій від трамваїв вулиці Шота Руставелі.
У скверику я його і знайшов. Спочатку розшукав двох дідків, які мене вже знали. Вони мені й показали пальцем на одну з лавок, де йшов безстроковий шаховий чемпіонат університетського скверика. Визначити, хто з гравців був Клим, було неважко, оскільки другому було не більше сорока.
Почекавши закінчення партії, за якою стежили не менш двадцяти членів «клубу», я підійшов до Клима. Нелегка перемога, очевидно, принесла йому відчуття ситості, і хоча всі вболівальники відразу після закінчення партії розсмокталися до інших ігрових лавок, навіть не привітавши його, сам переможець тріумфував його запалі очі на худому вилицюватому обличчі горіли молодістю та завзяттям.
Добре ви його! сказав я Климу замість привітання.
Так, непогано, погодився він. Але Вітько теж здібний!.. А я його довгою облогою!..
Вдаватися глибше в шахові розмови я побоявся, аби не бути осоромленим, і відразу ж перейшов до справи.
Ви Львовича памятаєте? запитав я у все ще щасливо усміхненого Клима.
Усмішка на його обличчі завмерла.
Звичайно, памятаю сказав він, примружено дивлячись на мене. А ви що, його родич?
Ні.
А трохи схожі
Розмова покотилася під укіс, і треба було її або закінчувати, або ж узяти під контроль.
Мені здається, до мене випадково потрапив один ваш рукопис сказав я.
Та невже? здивувався старий Клим. Це ж який?
Ну не зовсім рукопис, а коментарі до «Кобзаря» Шевченка до речі, дуже цікаві.
Старий доторкнувся до свого погано виголеного підборіддя і знову пильно глянув на мене.
Коментарі?.. повторив він уголос. Це не моє Я писав інші коментарі А цей «Кобзар» теж до вас потрапив?
Так, коментарі адже на його полях
А що за книжка? Звичайна? Яке видання? обережно запитав старий.
Не зовсім звичайна На зразок матрьошки. Вкладена в том Толстого.
Старий кивнув і знову всміхнувся, дивлячись на асфальт під ногами.
Ти ба, виплила! тихенько мовив він.
Потім знову підвів голову, подивився на мене вже не пильно, а якось спокійно і розслаблено.
Якщо у вас є гроші на пляшку сухого, запрошую вас у гості!
Гроші у мене були, так що після недовгого проходження по маршруту: скверик гастроном вул. Шота Руставелі, ми опинились у просторій кімнаті з високою стелею, обважненою ліпниною і зигзагами тріщин. У кімнаті стояли дві шафи книжкова й одежна, обидві старі, добротних пятдесятих. А ось маленький столик, скоріше придатний для кухоньки якої-небудь мікрометражної квартири, мав вигляд у цій кімнаті карлика-виродка.
Старий вручив мені ножик.
Відкрийте «сухарик»! сказав він і вийшов у коридор. Повернувся з двома склянками.
А ви, як порядна людина, мене в гості покличете? запитав він раптом із усмішкою.
Звичайно, пообіцяв я.
Тоді я вам дещо покажу! Старий підійшов до книжкової шафи, відчинив дверцята.
Ось. Він витягнув із нижньої полиці грубезний том.
Я взяв книжку в руки це було академічне видання «Кобзаря». Приємна шорсткість перкалю порадувала руки є речі і речовини, дотик до яких дає мало не фізичну втіху.
Ви розкрийте. Розкрийте! мовив старий.
Я розкрив. Переді мною знову була книжка-матрьошка. У вирізаному нутрі «Кобзаря» лежала інша книжка, скромніша, хоча тих же років видання: Достоєвський, «Ідіот».
Я підвів запитальний погляд на Клима.
Він усміхався, але не мені, а скоріше своєму минулому, раптово потривоженому моєю появою.
Якась смутна здогадка змусила мене раптом витягнути книжку Достоєвського з її зручного таємного лежбища і перегорнути. І здогадка виявилася правильною на полях «Ідіота» замиготіли олівцеві коментарі, тільки почерк тут був крупніший.
Це ви писали? запитав я Клима.
Ну я, сказав він, сідаючи за маленький прямокутний столик.
А «Кобзар»?.. Я потягнувся рукою до пляшки і почав розливати рислінг по склянках, одночасно вибудовуючи свої думки в якийсь геологічний порядок.