У моєму житті, промовила вона, було дві мети закінчити школу і послухати вашу проповідь. Лікарі не вірили, що мені вдасться досягти бодай однієї з них. Не думали, що мені вистачить сили. Мене послали додому, під батьківський догляд Це мої мама й тато.
Очі мені наповнилися слізьми, я заледве стримувався, щоб не розплакатися. Її слова порушили мою рівновагу. Я був дуже розчулений, тому прокашлявся, усміхнувся і сказав:
Тут раді тобі й твоїм батькам. Дякую за те, що завітали до нас.
Ми обійнялися, втерли очі й розійшлись.
Я відвідував багато семінарів на тему зцілення у США, Канаді, Малайзії, Новій Зеландії та Австралії. Спостерігав за роботою найкращих цілителів, навчався, досліджував, слухав, зважував і піддавав сумніву все, що вони роблять.
Того недільного дня я провів семінар, на який прийшла Емі з батьками. Зала була забита людьми понад тисяча відвідувачів, охочих учитися, розвиватись і ставати людянішими.
Я скромно запитав у слухачів, чи хочуть вони дізнатися про метод зцілення, який служитиме їм упродовж усього життя. Зі сцени я бачив, що всі присутні підняли вгору руки. Відповіли одностайною згодою.
Я розповів слухачам, що слід старанно потерти долоні одна об другу, тоді розвести їх на пять сантиметрів і відчути цілющу енергію. Після цього я поділив присутніх на пари, щоб вони відчули, як цілюща енергія переходить від них до партнера.
Якщо ви потребуєте зцілення, то прийміть його просто зараз, сказав я.
Учасники були умиротворені, і це подарувало їм екстаз. Я пояснив, що кожен з нас має цілющу енергію та цілительський потенціал. У пяти відсотків людей ця енергія фактично точиться з руки саме тому за свою професію вони обирають зцілення.
Цього ранку мене познайомили з Емі Ґрем, сімнадцятирічною дівчиною, чиїм останнім бажанням було прийти на наш семінар. Я хочу покликати її на сцену, щоб усі ми поділилися з нею цілющою життєвою енергією. Ану ж ми допоможемо їй? Вона не просила про це. Я не планував нічого, але, гадаю, так буде правильно.
Слухачі скандували:
Так! Так! Так! Так!
Тато Емі підвів її до сцени. Після сеансів хіміотерапії, повсякчасного постільного режиму та цілковитої відсутності фізичних навантажень вона видавалась ослабленою (лікарі цілих два тижні до мого семінару не дозволяли їй навіть ходити).
Я попросив людей розігріти свої долоні й поділитися з Емі цілющою енергією, тоді всі зворушено встали, щоб поаплодувати їй.
За два тижні вона зателефонувала й розповіла, що лікарі виписали її після повної ремісії. А через два роки сповістила, що вийшла заміж.
Цей випадок навчив мене цінувати цілющу силу, приховану всередині кожного з нас. Вона завжди з нами й готова служити на благо. І нам не слід забувати використовувати її.
Марк Віктор ГансенІсторія до Дня святого Валентина
Ми часто не цінуємо того, за що маємо бути найбільше вдячні.
Синтія ОзікЛаррі й Джо Енн були пересічною парою. Вони жили в звичайнісінькому будинку на непримітній вулиці. Як і багато інших звичайних пар, вони тяжко працювали, щоб звести кінці з кінцями й забезпечити своїх дітей усім потрібним.
А ще вони були звичайними тим, що сварилися через дрібниці й багато говорили про те, що не так у їхньому шлюбі й хто в цьому винен.
Та одного дня сталося щось незвичайне.
Знаєш, Джо Енн, у мене є шафа з чарівними шухлядами. Щоразу, коли я висуваю їх, там повно шкарпеток і білизни, промовив Ларрі. Я хочу подякувати тобі за те, що ти наповнювала їх усі ці роки.
Джо Енн глянула на чоловіка поверх своїх окулярів.
Чого тобі треба, Ларрі?
Нічого, я просто хотів сказати, що справді ціную ті чарівні шухляди.
Ларрі не вперше робив щось дивне, тож Джо Енн викинула цей випадок з памяті, але за кілька днів історія повторилася.
Джо Енн, дякую тобі за те, що внесла так багато номерів чеків у наш гросбух. Ти все записала правильно в пятнадцяти випадках з шістнадцяти. Це новий рекорд.
Не вірячи своїм вухам, Джо Енн відірвалася від штопання.
Ларрі, ти завжди скаржився на те, що я записую номери чеків з помилками. Що змінилося?
Нічого. Просто хотів, щоб ти знала: я дійсно ціную твої зусилля.
Джо Енн похитала головою й повернулася до своєї справи.
Що в нього вселилося? пробубоніла вона.
Утім, Джо Енн, виписуючи іншим разом чек у магазині, зазирнула в чекову книжку, щоб перевірити, чи правильно записала номер.