Марк Виктор Хансен - Курячий бульйон для душі. 101 найкраща історія стр 19.

 Ти трохи безумець.

 Це лише показує, яким цинічним ти став. Я сприймаю все як дослідження. Знаєш, чого найбільше бракує нашим працівникам пошти крім, безперечно, грошей? Ніхто ніколи не говорить їм, що вони добре виконують свою роботу.

 Але ж вони виконують її погано.

 Вони не докладають зусиль, бо розуміють: усім байдуже до того, як вони її виконають. Чому б не сказати їм кілька теплих слів?

Ми проминали споруду, де йшли будівельні роботи, і побачили пятьох робітників за обідом. Приятель зупинився.

 Яка чудова будівля, друзі! Мабуть, у вас така важка й небезпечна праця.

Робітники підозріливо дивилися на нього.

 Коли ви все закінчите?

 У червні, буркнув один із чоловіків.

 Ого, це вражає! Мабуть, ви дуже пишаєтеся собою.

І ми рушили далі.

 Востаннє я бачив когось схожого на тебе у пєсі «Чоловік з Ламанчі».

 Коли вони вдумаються в мої слова, то почуватимуться краще. А їхня радість піде на користь місту.

 Але самостійно ти нічого не досягнеш!  заперечив я.  Ти лише один.

 Найважливіше не втрачати ентузіазму. Змусити містян знову стати добрими непросте завдання, проте якщо я залучу до своєї справи інших

 Ти щойно підморгнув не надто вродливій жінці.

 Знаю,  відповів приятель.  І якщо вона вчителька, то в її учнів сьогодні буде просто фантастичний день.

Простий вчинок

Якось Марк повертався додому зі школи, коли помітив попереду хлопця, що спіткнувся й упустив на землю всі свої книжки, два светри, бейсбольний биток, рукавицю та невеличкий магнітофон. Марк підійшов і допоміг йому зібрати розкидані речі. А що їм було по дорозі, то він допоміг хлопцеві донести додому частину його пожитків. Марк дізнався, що супутника звуть Білл, що той любить відеоігри, бейсбол та історію, що йому не надто добре даються інші шкільні предмети і що він недавно порвав зі своєю дівчиною.

Коли вони наблизилися до будинку Білла, той запросив Марка випити кока-коли й подивитися телевізор. Вони приємно провели день, сміючись і теревенячи, перш ніж Марк пішов додому. Хлопці й далі бачились у дворі, раз чи двічі обідали вдвох і разом закінчили середню школу. Вони опинилися в одній старшій школі й зрідка спілкувалися. Урешті настав довгожданий випускний рік, і за три тижні до закінчення навчання Білл запитав Марка, чи не могли б вони поговорити.

Білл завів розмову про день, коли вони познайомилися кілька років тому.

 Ти не думав, чому того дня я ніс так багато речей додому?  поцікавився Білл.  Я спорожнив свою шафку, бо не хотів, щоб комусь довелося прибирати за мною. Взявши материні снодійні пігулки, я йшов додому накласти на себе руки. Але після того, як ми з тобою провели трохи часу разом за розмовами та жартами, я усвідомив, що втратив би ті чудесні миті й безліч подібних до них, якби заподіяв собі смерть. Марку, того дня ти не просто допоміг мені підібрати книжки. Ти врятував мені життя.

Усмішка

Чимало американців читало «Маленького принца» чудову книжку Антуана де Сент-Екзюпері. Ця дивна й неперевершена книжка повість для дітей, яка водночас надихає на роздуми багатьох дорослих. Але мало хто знає інші твори Сент-Екзюпері, зокрема його романи та оповідання.

Сент-Екзюпері був військовим пілотом, який боровся з нацистами й загинув у бою. До Другої світової він брав участь у громадянській війні в Іспанії, де протистояв фашистам. Спираючись на свій досвід тих років, він написав захопливу історію під назвою «Усмішка». Невідомо, чи це оповідання ґрунтується на реальних подіях, чи є авторовою вигадкою. Я схильний думати, що це реальний випадок.

Сент-Екзюпері розказує, що вороги піймали й кинули його в тюремну камеру. Через презирство та жорстоке ставлення тюремників він був переконаний, що його стратять другого ж дня. З цього моменту я розповім вам ту історію, як її памятаю, своїми словами.