Марк Виктор Хансен - Курячий бульйон для душі. 101 історія про кохання стр 26.

 Мамо! Ти ніколи не говорила, що зустрічаєшся з кимось!

Голос у неї був радісний.

До кінця того року ми відвідували театральні вистави і балет, подорожували місцевими парками на його «Понтіаці». Кел часто дарував мені квіти, він був дуже уважним. У січні Кел опустився на одне коліно і освідчився мені. Я відповіла «так». Після консультації з пастором ми призначили дату весілля на квітень, продали наші будинки й купили один спільний. За підготовкою до нашого весілля наглядало пильне око пастви, деякі парафіяни влаштували нам прийняття із врученням весільних подарунків. Щасливі, ми запросили всю паству на святкову церемонію.

Весна 1997 року в Теннессі була прекрасною. Багряники і кизил для наших гостей із півночі були спражнім дивом, а магнолії й азалії цвіли малиновим і білим цвітом. На весілля з віддалених куточків країни прилетіло семеро наших дітей; із Середнього Заходу приїхали сестри Кела зі своїми родинами; з Огайо і Міссурі двоє його двоюрідних братів. З іншого кінця штату приїхав брат мого покійного чоловіка з дружиною.

У день нашого весілля трохи дощило, але під час самої церемонії вже світило сонце. Коли мій брат супроводжував мене до церкви, ми обоє милувалися яскравою веселкою на сході неба. Можливо, я сумнівалася, що веселка в Льодовиковій бухті була знаменням, але я твердо вірю, що веселка на нашому весіллі була Господнім благословенням.

З Келом ми одружені вже дванадцять років, і кожного дня наша радість і любов дедалі міцнішає. Він і досі дарує мені квіти. Темні думки більше не непокоять мене.

Наш медовий місяць ми провели в круїзі по Карибському морю: намагалися вночі підрахувати мільйони зірок і спостерігали за кометою Гейла-Боппа, яка прокладала собі небом царський шлях. Нещодавно ми разом перепливли через Панамський канал і побували на берегах бурхливого Атлантичного та спокійного Тихого океанів. Останньої ночі на борту корабля, перебуваючи на віддалі від вогнів міста, ми отримали рідкісне задоволення від цілковитої темряви. Також ми плануємо відправитися в інший круїз по Алясці. Бог до нас ласкавий.

19

Варто лише наважитися!

2007 року мені виповнилося пятдесят, я була розлучена. Але це ще не все: я була інвалідом із тридцяти шести років. «Що ж, Деббі, бадьоро сказала я собі, ти й досі носиш той самий розмір джинсів, як і десять років тому. З віком ти стала цікавішою. Можливо, у когось виникне до тебе романтичне почуття, хоча б із другого погляду».

Кого я обманювала? Немолода, з інвалідністю нічого не варта, зламана, одним словом, тягар. Як я могла спілкуватися з людьми? Хіба розмір джинсів і справді важливий?

У 1994 році в мене діагностували рідкісне неврологічне порушення синдром мязової ригідності (СМР). Вона трапляється раз на мільйон випадків. Моя скомпрометована нейроінгібіторна система має підвищену реакцію на зовнішні подразники дотик, звук, емоції та рух, викликаючи серйозні спазми мязів тіла. Через те я маю схильність до травм від випадкових падінь.

Я ввімкнула свій компютер, і мій настрій поліпшився: я отримала імейл від Джона, свого найкращого друга. Я жила в Колорадо, а він у Флориді, але ми частенько спілкувалися. Телефонні розмови та листування з ним були заохочувальними, веселими та щирими. Я відверто поділилася з ним своїми сумнівами по телефону.

 Джоне, я нікому не буду потрібна. Я не можу робити того, що можуть інші. Буде несправедливо просити якогось чоловіка взяти на себе мою фізичну ношу.

 Деббі, я знаю, що Господь має для тебе когось. Ти стільки всього можеш запропонувати, відповів він, намагаючись підвищити мою самооцінку.

 Я так не думаю. Я хочу жити сама. Не зможу пережити ще одне розлучення. Краще не мати чоловіка, аніж бути самотньою в шлюбі, зітхнула я.

Джон нагадав мені про свою покійну дружину Донну.

 Я нікого не шукав, коли зустрів її. Мене задовольняло те, що я жив сам і займався бізнесом. Але одного дня Донна зазирнула до недільної школи. Очевидно, що в Господа були на нас плани. Це був чудовий шлюб. Повір мені, для тебе це також можливо.

Обмірковуючи його обнадійливі слова, я досі мала серйозні сумніви щодо своїх перспектив, особливо мене лякав мій діагноз СМР.