Володимир Львович Єшкілєв - Гніздо стр 5.

Шрифт
Фон

 Радий за вас. Я ходив джунглями. Тут справді менше хижаків, але вони більші, впертіші й сильніші за болотяних змій і ящерів. Швидко нападають, швидко відступають. Потім нападають ще й ще. Дуже-дуже вперті.

 Ми маємо бойових роботів охорони. Найсучасніших.

 Це мало допомагає.

 Роботи бачать в тумані, як ми у прозорому повітрі.

 Хижаки також.

 В роботів швидша реакція. І потужніша зброя.

 Лачари хитріші за роботів.

 Лачари це такі хижі комахи?

 А хочете на них подивитися? з-за перегородки вистромилась голова чорношкірої дівчини з кумедною зачіскою. Її дрібні косички були складені у конструкцію, яка нагадала офіцерові решітку на вентиляційному отворі. На комірі її комбінезона виблискував жовтою емаллю значок авреліанської наукової корпорації.

 А можна? він відразу проникся симпатією до молодої вченої.

 Ходіть сюди, запросила дівчина, розсуваючи панелі, що відмежовували закуток лабораторного відсіку.

Со Лай зайшов за перегородку. Там, у вузькій кабінці, стояв столик з приладами, а стіну перед ним займала чорна панель, яку премєр-лейтенант прийняв за оглядовий екран.

 Я Занга, ксенобіолог, відрекомендувалась дівчина. А вас, як я чула, звати Со Лай.

 Підслуховувати недобре, Занго.

 Вибачте, але я не підслуховувала. Я ж не винна, що у ТЕКу4 важко зберегти приватність. Тут всі усе чують і всі усе знають. Тонкі стінки, маленькі приміщення, все скупчено й залюднено. А ваша розмова з Протоном була секретною, так?

 Покажи йому лачара, клон зайшов до кабінки і присів на край столу. Офіцер ніколи не бачив живого лачара. Офіцеру буде корисно його побачити.

 Як давно ви на Сельві? запитала Занга, з відвертою зацікавленістю розглядаючи фігуру премєр-лейтенанта, вигідно підкреслену чорним підскафандровим комбінезоном, поверхнею якого зміїлися золотисті лінії терморегуляторів.

 Одинадцять місяців.

 Кажете, що вже були в експедиціях?

 Бував. На екваторі і в Дощовій долині.

 Ескортували вчених?

 Так. Ми охороняли ваших колег, Занго. Ксенобіологів, ксенопалеологів і ще різних-різних «ксено». Їм вдалось зробити цікаві відкриття.

 Тут, у горах, цікавіше. Майже кожного тижня ми знаходимо невідомих науці істот. «Ті-ді»5 тут також дуже допомагають. Ми дружимо з «ті-ді». Вам у нас сподобається.

 Можливо. Принаймні знатиму, хто такі лачари.

 Лачарами у нас прийнято називати хижаків Dicrota mesocephalі. Тип інсектоподи, підтип псевдохеліцерові, клас павукоподібні, загін карноцефали, сімейство дікроти. Дихають за допомогою трахеєподібних органів, отруйні. Броньові щитки, метасома і педіпальпи6 в них з ратину, надзвичайно міцні. Були випадки, коли лачари розривали покриття комбінезонів. Ми тепер вирізняємо кілька підсімейств лачарів дікраноцефали, бутани та арахіни. Бутани найспритніші, арахіни найотруйніші.

 Дякую за інформацію, Занго. Проте «ті-ді», він посміхнувся, демонструючи дівчині, що він не ображається на цю смішнувату назву, намагаються не обтяжувати память зайвими подробицями. Ми знищуємо все, що проявляє ворожість або ж є потенційно небезпечним. Не питаючи імен і назв. Навіть якщо панцирі потвор складені з ратину і оргацину. А ви, вчені, потім вже розберетеся, хто з нейтралізованих нами обєктів був бутаном, а хто не бутаном.

 А нас вчили, що ворога треба знати.

 Погоджуюсь. Але, повірте мені, від того, що я знатиму до якого підтипу та підсімейства належить вороже створіння, мої бойові вміння не зростуть.

 Це ви так думаєте, офіцере Со Лай.

 Ти забагато балакаєш, Занго, зауважив клон.

 Бачите цю мембрану, ксенобіолог показала на те, що Со Лай повважав екраном. За нею знаходиться бокс з лачарами-арахінами. З їхніми імаго, себто дорослими розвинутими формами. Дивіться, офіцере, я роблю мембрану прозорою.

Дівчина доторкнулася до чорної панелі, і перед очима премєр-лейтенанта розкрився яскраво освітлений простір, де рухалися великі багатоногі створіння. Щось середнє між броньованими павуками і богомолами. Один із лачарів, розчепіривши численні гострі відростки, блискавично стрибнув на мембрану, і Со Лай не втримався від інстинктивної активації зброї. Його мязи звично напружились, і сенсор променевого пістолета вловив це напруження, як невисловлену команду. Променевик вистрибнув з поясного кронштейну і вклався цевєм на долоню правої руки.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub fb3