Януш Корчак - Мацюсеві пригоди стр 5.

Саме в цій кімнатці Старий Доктор скінчив почату ще на війні книжку «Як любити дітей» і написав свої найкращі твори. Зокрема, «Короля Мацюся Першого». Повість так сподобалась дітям, що відгуки від читачів автор отримував з року в рік. Читачі вимагали продовження. А письменник, по-своєму здійснюючи те, що в повісті намагався зробити його Мацюсь, наштовхувався на ті самі труднощі й перешкоди. Водночас він здобував новий досвід, і цей досвід треба було обмислити разом з Мацюсем. Так народилась друга книжка «Король Мацюсь на безлюдному острові», яка вийшла друком на початку 30-х, приблизно через 10 років після першої.

Український перекладач обєднав обидві книжки в одну, оскільки разом це повна історія життя короля Мацюся Першого і справедливого королівства, яке він так хотів збудувати.

[Отож, коли я був таким, як на цій фотографії, я хотів здійснити все, про що далі написано в цій книжці. А потім воно все забулось, а тепер я вже старий. Більше не маю ні часу, ні сил, щоб провадити війни чи до людожерів їздити. А таке фото подаю, бо має значення, коли я справді хотів бути королем, а не коли пишу про короля Мацюся. Я думаю, королів, мандрівників і письменників треба показувати на фотографіях такими, якими вони були ще до того, як подорослішали і постаріли, інакше видаватиметься, наче вони одразу стали мудрими і ніколи не були малими. І діти гадають, нібито що не можуть бути міністрами, мандрівниками і письменниками, а це не так.

Дорослі не повинні читати моєї повісті, бо деякі розділи на них не розраховані, будуть їм незрозумілі, і дорослі все те висміюватимуть. Але як їм конче треба, нехай спробують почитати. Зрештою, дорослим нічого не можна заборонити, тому що вони однаково не послухають і хто їм що зробить?][1]

Частина перша. Король-Реформатор

Розділ перший

Було це так

Лікар сказав, що коли король за три дні не видужає, то буде надзвичайно погано. Лікар саме так і сказав:

 Король тяжко хворий, і, якщо за три дні не видужає, буде кепсько.

Усі страшенно засмутились, а премєр-міністр надів окуляри й запитав:

 То що ж станеться, коли король не видужає?

Лікар не хотів сказати напевно, але всі зрозуміли, що король помре. Премєр-міністр дуже засмутився й скликав усіх міністрів на нараду. Зібралися міністри у великому залі, посідали в зручних кріслах за довгим столом. Перед кожним лежав на столі аркуш паперу й два олівці: один звичайний, а другий з одного кінця синій, з другого червоний. Перед премєр-міністром стояв ще й дзвіночок. Двері міністри замкнули на ключ, щоб ніхто їм не заважав, засвітили електричні лампи і ні пари з вуст. Потім премєр-міністр задзвонив у дзвіночок і сказав:

 Тепер будемо радитися, що робити. Король хворий і не може правити.

 Я гадаю,  сказав військовий міністр,  що треба покликати лікаря. Хай скаже напевно, чи можна короля вилікувати, чи ні.

Військового міністра надзвичайно боялися всі інші міністри він завжди носив шаблю й револьвер, тому його слухалися.

 Гаразд, покличемо лікаря,  згодилися міністри.

Негайно ж послали по лікаря, але той не міг прийти, бо саме ставив королю двадцять чотири банки.

 Нічого не вдієш, треба чекати,  мовив премєр-міністр,  а тим часом скажіть, що ми робитимемо, коли король помре.

 Я знаю,  сказав міністр юстиції. Згідно з законом, після смерті короля на трон вступає й править країною його старший син. Тому його й називають престолонаступником. Якщо король помре, трон посяде його старший син.

 Але в короля лише один син.

 А більше й не треба.

 Ну, так, але син короля це маленький Мацюсь. Як же він може бути королем? Мацюсь ще не вміє навіть писати.

 Нічого не вдієш,  відповів міністр юстиції. У нашій державі такого ще не було, проте в Іспанії, в Бельгії та в інших країнах траплялося, що король помирав і залишав маленького сина. І оте мале дитя мусило бути королем.

 Справді, сказав міністр звязку,  я навіть бачив поштові марки з фотографією такого маленького короля.

 Але, шановні панове,  вихопився міністр освіти,  це ж неможливо, щоб король не вмів ні писати, ні рахувати, щоб він не знав ні географії, ні граматики.

 Я теж так думаю,  сказав міністр фінансів.  Як же король робитиме підрахунки й даватиме розпорядження, скільки треба надрукувати нових грошей, коли він не знає таблиці множення?