Він говорив дуже повільно, ніби слова виривалися назовні всупереч його волі.
Ну й дурниці ти говориш! з посмішкою сказав лорд Генрі, взяв Голуорда під руку і майже силоміць повів до будинку.
РОЗДІЛ 2
Увійшовши до майстерні вони побачили Доріана Грея. Він сидів за піаніно спиною до них і гортав сторінки «Лісових пейзажів» Шумана.
Ти мусиш позичити мені їх, Безіле, не стримався він. Я хочу їх вивчити. Вони просто неймовірно чарівні.
Це цілком залежить від того, як ти сьогодні позуватимеш, Доріане.
Мені вже набридло позувати, я не хочу мати власний портрет, на написання якого піде ціле життя, відповів юнак, норовливо повернувшись на стільці. Помітивши лорда Генрі, він на якусь мить зашарівся і різко підвівся. Перепрошую, Безіле, я ж не знав, що ти не один.
Доріане, це лорд Генрі Уоттон, мій старий оксфордський приятель. Я якраз розповідав йому, який чудовий з тебе натурщик, а ти все зіпсував.
Проте, це аж ніяк не зменшило моєї радості від зустрічі з Вами, містере Грею, запевнив лорд Генрі, зробивши крок вперед і протягнувши руку. Моя тітонька часто розповідає мені про Вас. Ви один з її улюбленців і, боюся, жертв водночас.
Нині я в опалі у леді Агати, відповів Доріан, набувши при цьому кумедно стурбованого вигляду. Я пообіцяв відвідати клуб у Вайтчепелі разом з нею минулого вівторка, а потім мені це просто випало з голови. Ми повинні були зіграти дует, навіть три дуети. Навіть не знаю, що вона тепер мені скаже. Я страшенно боюся потрапити їй на очі.
О, то я це владнаю. Вона занадто захоплюється Вами, щоб дуже сердитись. Крім того, я не думаю, що Ваша відсутність справді далася взнаки. Публіка, скоріше за все, вирішила, що це і був дует. Коли тітонька Агата сідає за піаніно, вона здатна наробити шуму за двох.
Це жахливо по відношенню до неї, і не надто приємно по відношенню до мене, крізь сміх відповів Доріан.
Лорд Генрі поглянув на нього. Дійсно, його правильної форми насичено червоні губи, сині, ніби небо, очі та золоте кучеряве волосся робили з нього просто неймовірного красеня. Було в його обличчі щось таке, що викликало довіру з першого ж погляду. На ньому відобразилась уся бездоганність та непорочна пристрасть молодості. Здавалося, він не дозволяв світові зіпсувати себе. Не дивно, що Безіл Голуорд обожнював його.
Ви занадто гарний, щоб займатись благодійністю, містере Грею, занадто гарний. з цими словами лорд Генрі влаштувався на дивані й відкрив свій портсигар.
В цей момент художник змішував фарби та готував усе необхідне. У нього був збентежений вигляд, а коли він почув останню фразу лорда Генрі, то поглянув на нього, і після коротких роздумів сказав:
Гаррі, я хотів би закінчити роботу над цією картиною сьогодні. Ти ж не образишся, якщо я попрошу тебе піти?
Лорд Генрі посміхнувся та поглянув на Доріана Грея.
Мені піти, містере Грею запитав він.
Не треба, лорд Генрі, будь ласка. Я бачу, Безіл в поганому настрої, а я не можу знаходтится поруч з ним у такі моменти. Крім того, я хочу, щоб Ви пояснили, чому мені не варто займатися благодійністю.
Навіть не знаю, чи варто мені розповідати Вам про це, містере Грей. Це настільки нудна тема, що її доводиться обговорювати серйозно. Проте я точно не піду після того, як Ви попросили мене залишитися. Ти ж насправді не проти, Безіле, чи не так? Ти ж часто говорив, що тобі подобається, коли твій натурщик має з ким побазікати.
Голуорд закусив губу.
Якщо Доріан так хоче, то, звісна річ, ти мусиш лишитися. Забаганки Доріана закон для всіх, окрім нього самого.
Лорд Генрі взяв свого капелюха та рукавиці.
Як би ти не наполягав, Безіле, боюся, я мушу піти. У мене зустріч в Орлеанському клубі. На все добре, містере Грей. Запрошую Вас відвідати мене на Карзон Стріт якось ввечері. Я майже завжди вдома о пятій годині. Напишіть мені, коли вирішите прийти. Мені буде шкода не зустрітися з Вами.
Безіле, закричав Доріан Грей, якщо лорд Генрі піде, то я також піду. Від тебе не почути ні слова, доки ти працюєш, а це ж страшенно нудно стояти на платформі та ще й гарно при цьому виглядати. Попроси його залишитись. Я наполягаю.
Залишся, Гаррі, Доріан та я будемо твоїми боржниками, сказав Голуорд, пильно дивлячись на свою картину. Я дійсно ніколи не розмовляю, та й не слухаю, доки пишу картини, і це, мабуть не стерпно втомлює моїх нещасних натурщиків. Благаю, залишся.