Всего за 209 руб. Купить полную версию
Не заграйся, Міністре, сказав маленький сутулий чоловічок у темному вбранні, схожому на чернечі шати.
«Не заграйся, Міністре», зявилися букви в маленькому вікні чату.
А навіщо ж тоді гра?
Він дозволив собі поставити смайлик. Потім подумав і, клацнувши по іконці, змусив Міністра розреготатися. Про його сміх ходили анекдоти казали, Міністр сміється тільки напередодні землетрусу або дефолту.
У двері його кімнати постукали різко й вимогливо. Мати ніколи раніше не стукала вона стояла над головою й кричала: «Арсене, Арсене!»
Арсене!
До зустрічі, сказав він чорному чоловічкові. Закрив вікно. Обернувся до дверей; пекло в очах. Давалося взнаки недосипляння.
Мені можна зайти? сухо поцікавилась мати. Щось у її голосі змусило Арсена встати з крісла.
Що сталося?
Дзвонили зі школи. Ваша класна керівничка. Тебе вже місяць не було ти взагалі не зявлявся в школі!
Так, сказав Арсен, прокручуючи подумки варіанти. Мирна угода. Скандал. Істерика. Сльози Щире каяття. Ігнорування. Мамо, знаєш, що за статистикою вперше пробують наркотики в тринадцять років? А мені вже чотирнадцять.
Що?!
Він домігся першої маленької перемоги. Матір вибито з колії. Усе, що вона заготувала, йдучи в його кімнату, розсипалося. Заготовка пропала.
Знаєш, сучасні наркотики Іноді досить одного уколу А травичку покурити це взагалі звичайна річ.
Ти вона схопилася за одвірок.
Я в житті не пробував, сказав він з чистою совістю. Я не наркоман. Я не пю. Навіть пива. У нас півкласу курить по пачці на день А я курю?
Мати мовчала. На її бліде лице помалу верталася краска.
Прошу тебе, тільки не нервуйся, тихо сказав Арсен. У мене була криза, так. Тепер усе гаразд. Я все здам. Класна дуже кричала?
Ні. Вона тільки дивувалася, чому тебе немає.
Мамо, я все владнаю.
Вона відступила на крок. Недовірливо примружилась:
Та ти ж нам брехав цілий місяць. Прикидався, що йдеш до школи, а сам
Я був удома, мамо. Не тинявся по казино, не сидів у підвалі. Не спускав гроші на автомати.
Обіцяй мені, що завтра підеш до школи!
Обіцяю, він навіть не затнувся.
* * *Він поставив будильник на шосту й за годину встиг зробити кілька найважливіших справ. Відправив останньому клієнтові пароль до його нового собаки, зайшов у розплідник, узяв двох аліментних щенят. Яскравого, схожого на сетера, майже цегляно-червоного, назвав Крас. Другого, пухнатого й білого, хотів назвати Умка, але передумав і прописав у рядку імені: Спартак. Витратив хвилин двадцять, навчаючи обох відгукуватись на імена. Навчив; тепер вони мчали до нього по зеленій луці, висолопивши язики, у захваті підкидаючи на бігу задні лапи, варто було набрати в командному рядку: «Крас! Спартак!»
Йому жаль було їх, але справи головне. Нехай учаться розважати себе самі; Арсен закрив «собачу» програму й цілком зосередився на справах Міністра. Створив на своєму акаунті нову особистість, підкреслено позбавлену індивідуальності, натяг чорну маску на типове лице манекена й послав з візитами. Туга калитка на поясі свідчила про платоспроможність.
Новостворена особистість обійшла одну за одною три адреси. Після третьої розмови калитка з пояса фігури зникла. Підходила восьма ранку. Арсен закрив гру, вимкнув компютер і вийшов снідати.
Батько підвіз його до порога школи. Не докоряв, і взагалі здавався неуважним і замисленим. Арсен з важким серцем зайшов у шкільний вестибюль: його дивувало, що сотні людей готові марнувати безцінний час так бездарно й нерозумно.
Він висидів чотири уроки. Потім тихенько взяв у гардеробі свою куртку й, закинувши на плече напівпорожній рюкзак, вийшов надвір.
Сьогодні пятниця.
Його однокласники курили на лаві, ні від кого не ховаючись, на землі стояли порожні пляшки з-під пива. Він попрощався й, не озираючись, поспішив до метро.
Дуже зручно всього одна зупинка від дому. І жодних пробок.
Повернувся ключ. Клацнув замок. Арсен одразу зрозумів, що вдома хтось є хоч і мати, й батько в цей час повинні працювати. У передній пахло чужим одеколоном і трохи встояним тютюновим духом. Арсен одступив до дверей, однак уже через секунду побачив на полиці для взуття батькові черевики й мамині чоботи. А кімнатних туфель не було. З кухні чулися приглушені голоси
Хто там?
Через секунду мама була вже в передній.