У Нижчому Раю складають анекдоти про твою грішну пристрасть до жінок, про твої чисельні спокуси та пригоди, Сатано! Вгамуйся нарешті! Не заводь себе, не тіш розбещену уяву сценами прелюбодійства з чистою дівою! Вона не для тебе! чітко виголосив Ісус.
В яскраво-зелених очах Диявола спалахнула шалена лють.
Мені байдуже до анекдотів і пліток Нижчих Янголів, не дарма Фобос називає їх тупаками! Сатана перехилив келих вина. Хтиві пригоди, спокуси, пристрасті! Давно минулося все це Хіба сучасну жінку є необхідність спокушати? Та вона сама спокусить будь-кого! Ти знаєш, скільки разів я мусив втікати від розкутих наполегливих жінок останнім часом? Та для них не існує ніяких моральних перешкод! Їх не лякає навіть СНІД!
Ісус невимушено розреготався.
Дивуєш ти Мене, Сатано! Ти втікаєш від жінок? Кумедне видовище! крізь сміх зауважив Він.
Так, втікаю. Що смішного? Набридли мені ці емансиповані самозакохані жінки, пекельно набридли! Мені байдуже до багатих манірних шльондр з вищого кола, та й до дешевих повій теж. Я ж бачу жінку куди краще, ніж земний чоловік. Досить мені трохи зосередити на ній погляд і я бачу геть усе силіконові груди і вуста, штучні нігті, накладні вії. Бачу, який великий ніс був у неї до пластичної операції, бачу, як у її шлунку перетравлюються шматки гамбургера, ну і звісно, які думки панують у її пустій голові!
А Я концентрую свою увагу лише на людських головах і душах, Сатано.
І тільки?
З обраними співпрацюю, хіба це таємниця для тебе?
Тиша сповнила вітальню. Сатана підвівся, підкинув у комин дров. Спаситель поглянув у вікно стемніло, настала пекельна ніч. Раптом колосальної потужності блискавка розколола небо, жахливим монстром прогуркотів грім і суцільна водяна стіна миттєво оточила замок. До шибок вікон поприбивало пекельний летучий непотріб: кажанів, птеродактилів, птахо-ящерів, птахо-зміїв, рибо-птахів і ще щось незрозуміле.
Звірята міцно притиснулись жалюгідними тільцями до шибок вікон, їх огидні мордочки порозплющувало до мерзоти, та в гострих оченятах була цікавість: вони розглядали затишну вітальню, Ісуса, Сатану.
Дітлашки мої манюні, прилетіли до татуся? розчулився Диявол і посміхнувся до огидної малечі.
Ісус скривився, відвернувся від вікна.
Ніч буде тривати довго?
Запланована на дві години, дощ на десять хвилин.
Ісус поглянув на Люцифера співчутливо.
Ти таки навіжений, Сатано! Кричав, що одружишся з нею А як ти уявляєш спільне життя з юною дружиною? Оці чудовиська, Кровоспад, море Крові, зойки мучеників! Хіба чиста душа діви в змозі звикнути до пекельних жахів? Я ще досі не звик!
Ісусе, Ти віриш, що я кохаю? і Люцифер прямо поглянув Йому в очі.
Як не дивно, вірю. Хоча кого ти тільки не кохав! Здається, всіх найвидатніших красунь всіх часів і народів. Я не правий?
Не зовсім, то були захоплення, сильні захоплення. А кохаю я вперше у своєму проклятому житті. Розумієш, раніше мені і на думку не спадало одружуватися! Хочу, щоб вона завжди була поряд. Знаю, Пекло налякає її, але я щось придумаю, аби вона тільки погодилась!
Ісус важко зітхнув, махнув у досаді рукою.
Ти і на неї поглянув безсоромним поглядом, як зустрів? До речі, де ти її зустрів? якось дивно запитав Ісус, в Його глибоких синіх очах майнув смуток.
Очі Диявола погострішали від напруження думок.
Ти не в гуморі, Сину Божий, Сину Людський! Твоя душа збентежена: Ісус-чоловік здивував Ісуса-Бога! Ісус з Назарету подарував моїй дівчинці білі троянди, ще й записку прилаштував з побажаннями успіхів у райських науках!
Воістину, нічого немає таємного, що не стало б явним, у голосі Ісуса промайнуло ледь помітне роздратування, Сатана з Пекла подарував їй чорні троянди! А що в його записці? «Завжди до твоїх послуг, Володарко мого серця, навіки твій»?!
Сатана мовчав, відвівши очі.
Що це, Люцифере? Вибух ревнощів? До Ісуса-чоловіка? Цей чоловік не супротивник тобі, Його давно скорив Ісус-Бог! Остерігайся Ісуса-Бога, Він доволі могутній супротивник, що захистить її від нечистої сили.
А я, звісно, носій цієї огидної Тобі сили? Прокажений, проклятий Богом і людьми, таврований Звір, найхтивіший спокусник, перший покидьок Всесвіту, кат людства, хай йому біс! вибухнув Сатана.
Годі, Сатано, годі! Регалій забагато! Носій не носій! Не в цьому річ, вона ще дитина, не турбуй її, не бентеж юну душу спокусами, на ній призначення!