Я так розумію, Скупий, що ти нажився на будівництві нір, поповнив свої і без того безмежні скарби. Ну що за радість тобі сидіти на скринях, ти ж не вмієш насолоджуватися життям, не знаєш, як приємно витрачати гроші на жінок, на подарунки, на розваги! І навіть на допомогу жебракам, виказав Сатана і кинув на Скупого презирливий погляд.
Жебракам? Мені не почулося? глузливо перепитав Его Самозакоханий, милуючись собою у кишенькове люстерко. Справжня насолода витрачати гроші на найближчу і найдорожчу у світі особу на себе!
Думаєте, я не знаю, що таке насолода?! раптом увійшов Скупий у екстаз. Та що ви, транжири, розкидаючись грішми, як сміттям, розумієте у справжній насолоді?! Я умію насолоджуватися від самого усвідомлення, що володію, а ви всі ні! Ви не знаєте, що це за щастя накопичувати і накопичувати, нічого не втрачаючи!
Не знаємо і не хочемо знати! Проте ти узнаєш дещо нове, Сатана повернувся до Вертлявого, Родріго, конфіскуй половину скарбів Скупого на пекельні потреби і, в першу чергу, на ліквідацію недоліків, допущених при будівництві нір.
Зроблю це з задоволенням! погодився Вертлявий і з радощів аж перекрутився: він не любив Скупого.
Скупий втратив свідомість і поточився на стіл.
Тим часом Фобосу вкрай остогидла Гертруда, голод і шалене роздратування від свербіння шкіри перетворили його на небезпечного бешкетника.
Лялечко, забула одягнути спідничку? Як мило! Як заводить мене твоя білизна! Які ніжки, а сіднички! з фальшивою пристрастю засипав відьму словами Фобос, лоскочучи її поглядом безсоромних очей. Очі краще заплющ! Ти одяглася так заради мене, пустунко? Зважила на мою сексуальну орієнтацію? Розумниця! Зараз, люба, зараз! Джентльмени, забув свій батіжок! О! Я просто шаленію від тебе! Та дайте ж нарешті батіг!
А ти візьми мій, спробуй! з викликом вигукнула відьма, блискавично швидко висмикнула з за пазухи батіг і щосили стьобнула ним перед собою.
Фобос вистрибнув на стіл з наміром пробігти по ньому до Гертруди: це був найкоротший шлях до неї. Та Сатана потягнув його за штанину джинсів, Фобос послизнувся, упав, спробував підвестися.
Годі тобі, Фобосе, не дуркуй! гримнув Сатана і знову рвучко потягнув його за штанину і, відірвавши її вище коліна Фобоса, весело зауважив: Схоже, твої джинси «Джордах» носила вся Америка!
Лицарство загиготіло, а вдячна за захист Гертруда підійшла до Сатани.
Солодкий мій! лагідно прохрипіла відьма до нього. На наших нірках світ клином не зійшовся, ми згодні повернутися у замок! А то що ж це виходить? Тут щось торочили про пекельний баланс, а що ж це за баланс, якщо жінки і чоловіки живуть окремо? Так не годиться, ми, шляхетне жіноцтво Пекла, оселимося на твоїх шести поверхах, Герр Люц. Ти будеш у захваті від нашого витонченого товариства!
Через мій труп, мила Гертрудо, ви оселитеся у замку, похмуро відказав Сатана. Все це вже було, памятаєш? Годі! Нам не потрібні ні шабаші в пекельних казармах, ні ваша ворожба, ні чаклунство! А щодо мене, не хочу прокидатися у гурті пекельних дам, що прикидаються мадоннами. Край!
Он як! Не хочеш? А кого ти хочеш? Оцю лялечку з янгольським личком?! Гертруда схопила зі столу аркуш паперу з портретом Олени і повернулася до лицарства, демонструючи витвір Люцифера. Лише погляньте, джентльмени, у кого закохався наш Сатана! Що в ній є такого, чого не маю я?! Чим я гірша за неї?! Краще, Сатано, тобі її не любити, настраждаєшся ти через неї! Краще б ти став моїм коханцем!
Відьма з люттю жбурнула портрет Олени на стіл, ціпко вчепилася в плечі Люцифера кігтями, наблизила до нього своє хиже обличчя у виразках.
Не лізь, іди геть! зірвався Сатана і відірвав її руки від своїх плечей.
Тим часом Фобос уважно розглядав портрет Олени, і вираз його обличчя не сподобався Сатані.
А ти художник, не гірший за Вінчі, Сатано, зауважив Фобос.
Дай поглянути, звернувся до нього Євген.
Фобос передав йому портрет, Євген здивовано звів брови:
Невже така красуня існує насправді, Люцифере?
Існує, але лише в моїй уяві. Це обличчя плід моєї уяви, ви ж знаєте, джентльмени, про мій потяг до прекрасного! викрутився Сатана і підвівся. Ходімо нарешті вечеряти!
Плід твоєї уяви? Як би не так! Кого ти намагаєшся обдурити? підлою гадюкою зашипіла на Сатану відьма. Вона зараз у Раю! Не хочеш, щоб ми поверталися у замок?! Оголошую тобі війну! Ви ще не знаєте, на що здатні жінки, котрих ви запхали у нори, пихата сволото! Ми вам покажемо, вашу мать! А твоїй кралі, Сатано, я і погрозлива відьма раптом розчинилася у повітрі.