Наздожене, ми зачекаємо на нього у кулі. Не бійся, без твого тіла не полетимо!
Та турбота про тіло повністю опанувала Оленчину душу, їй здавалося, що воно наближається до них занадто повільно. Вона дуже хвилювалася, якби з ним чого не трапилося.
Як довго тягнеться час! А якщо воно зіткнеться з тим клятим супутником? Або ще гірше: ідіоти-військові розстріляють моє бідолашне тільце! не вгамовувалась душа Олени.
Раптом зовсім поряд почувся чоловічий регіт, потім слова:
Не бійся, дівчинко! Військові не розстріляють твоє гарненьке тільце, бо, як ти вірно зауважила, вони ідіоти, і далі свого носа нічого не бачать! Привіт, Маргарито! Я весь до ваших послуг!
Ну ось, добідкалась. Яка небувала честь, нас супроводжує сам Сатана, пошепки пояснила Маргарита.
Що ж нам тепер робити? розгубилася Оленчина душа.
Та нічого! Нам зовсім нічого боятися, нас захищає і Творець, і Сатана! зітхнула Маргарита.
Нарешті вони забралися в кулю, що зсередини була прозора і сповнена мяким світлом. Оленчина душа намагалася знайти джерело світла, та так і не знайшла. Завдяки штучній гравітації у кулі був верх і низ. На білій підлозі погойдувалася величезна пухка перина у формі яблука. Прозорий люк було відчинено, чекали на тіло.
Сатана увірвався у промінь Дияволом, спритно підхопив дівоче тіло на руки і стрімко рвонув угору. Її душа, спостерігаючи за його шаленим рухом, миттєво заспокоїлась і задоволено у собі посміхнулася.
Олено, це щось! От навіжений! Багато на що здатний Ще не бачила янголів, стрибаючих у захисний промінь тільки і встигла сповістити Маргарита, Бо Сатана вже був у середині кулі.
Він обережно передав тіло Маргариті. Вона зручно уклала Оленчине тіло, укутала його з усіх боків. Душа Олени з цікавістю поглянула на своє тіло. Як дивно!
«Гарне тіло!» відзначила потайки душа.
Дякуємо за послугу, Люцифере. Нам час вирушати, сказала Маргарита ввічливо, але холодно.
Сатана мило посміхнувся.
Оленчина душа скоса поглянула на нього: на Землі, захищаючи її від пяниці, він виглядав не таким могутнім. Сатана був у чорному, його широкоплеча висока статура випромінювала Космічну велич, риси обличчя вражали шляхетністю і мужністю.
«Бісів красень видатна постать Всесвіту! Чому він підбурив Іуду продати Ісуса за тридцять срібників? Важко уявити!» такі думки бентежили Оленчину душу.
Між тим Сатана повернувся до дівочої душі і зачаклував її ніжним, сповненим любові поглядом яскраво-зелених очей.
Маргарито, нам летіти у різних напрямках, зроби мені ласку, познайом мене з твоєю прекрасною супутницею, і я не затримаю вас, промовив Люцифер вишуканою французькою.
Маргарита іронічно усміхнулася до Оленчиної душі.
Мила подруго, маю честь представити тобі Сатану, Першого Лицаря Мороку і Жаху, Диявола, Хитромудрого Змія, Антихриста, Князя Темряви, Володаря Пекла і Землі, Ворога людського, проклятого Богом і людьми! з піднесенням промовила Маргарита, але відчувалось, що перелік Сатанинських регалій її втомив.
Дякую, ти дуже чемна, Маргарито. Забула додати, що я ще й Прокажений Всесвіту і таврований Звір, якось дивно посміхнувся Люцифер і раптом став на коліна перед Оленчиною душею.
Олена Земна, найкраща з найкращих людей, моя подруга! А втім, Змію, ти маєш очі, тож бачиш, чого варта її чиста душа!
Бачу, у захопленні прошепотів Сатана і пронизав пристрасними очима оголену душу Олени наскрізь.
Жар від полумя Диявольського погляду сповнив її душу приємним теплом. Особистість Олени зніяковіла.
Не соромся мене! Сяючі спалахи твоєї яскравої душі засліплюють мій розум, приголомшують серце! Володарко моя єдина, ти мій світлий біль Я весь до твоїх послуг, нерівно, як у маячні, проговорив Сатана, встав з колін і через відчинений люк вистрибнув у Всесвіт, що миттєво його поглинув.
Маргарита упала поряд з Оленчиною душею, погойдалася у приємно занурюючій мякоті яблука-перини.
Матір Божа! Який жах! Сатана освідчився тобі у коханні І як!
У коханні? Ти впевнена? розгубилася, розхвилювалася душа Олени. Маргарито, як він пересувається у відкритому Космосі? Там так холодно і немає повітря, а він же виглядає як людина! в її голосі відчувалася щира турбота за Люцифера.
Маргарита пильно, занепокоєно вдивилася у душу подруги.
Бачила б ти себе! Якими неземними кольорами виграє твоя душа! Ясно, чому Сатана здурів на якусь мить! А тобі не раджу від нього дуріти, мила подруго! Маргарита навіть підвищила голос і посуворішала.