Синку, можна я кину коло тебе свої старі кості?
Сивий маленький дідок виріс перед Сатаною раптом, як гриб після дощу.
Кидайте, батьку! любязно відгукнувся Сатана.
Хочу пивка, а пити один не люблю, у вуса посміхнувся дідок.
Люцифер пильно поглянув на старого: помре післязавтра, а хтось поцупив його гроші, що він заощадив на похорон.
Заморився! дідок упав на стілець, тремтячими руками дістав помяту хустинку, витер спітніле чоло. Набігався я по тим фікусам, хай їм чорт! А їх і сліду нема, старий я дурак!
Ви були в якихсь офісах, батьку? здогадався Сатана. Куди Ви вклали гроші? Хто Вас обдурив?
Я по жизні обдурений, синку! Сначала дурили комуністи, а зараз до них стільки всякої сволочі добавилося, що й не розбереш! і старий у розпачі махнув рукою.
Хто конкретно обдурив Вас останнього разу? запитав Сатана, бо дідок щось погано «читався».
Гадіна якась, не то ящірка, не то гадюка Знаєш, синку, вся у таких жовтих пятнах Як же її в біса? Обіщали пишний похорон оформить!
«Саламандра»?
О!
Гадаю, ті, що Вас пограбували уже за кордоном, та дістати їх можна!
Та хто ж їх дістане? Хіба у нас діє закон, чи справедливість?!
Люцифер замовив ще пива.
Пийте, батьку! підсунув кухоль до старого.
Дякую, синку. Люди стали, як собаки! Нікому ні до кого нема діла! Кажеш, їх можна дістати? Якби ж то! зі смутком промовив дідок і відпив пива.
Сатана дістане, він вище людських законів.
Послухай, синку, якщо він їх дістане, я буду молитися на нього, як на Бога!
Невже, батьку? приємно вразився Сатана і на мить загіпнотизував дідка, вклав у його кишеню гроші і офіційно промовив «Саламандра» возвращает Вам, Бойко Иван Иванович, деньги с процентами!
Ні за яких інших обставин старий не взяв би у Сатани грошей.
Раптом дідок здригнувся, прокинувся від гіпнозу, з задоволенням поплескав себе по кишені сорочки, посміхнувся:
Таки повернули мені гроші антихристи! Похоже, злякалися Сатани! Пора мені, синку, бо ще спізнюся на автобус. Бувай!
Щасти Вам, батьку!
Старий підвівся, пішов. Люцифер зітхнув: як не крути, а Зона є Зона, без вибриків благодійності ніяк Хоча, Фобос діє навпаки: збирає по Землі гроші, байдуже де. Він грабує у Зоні, в Америці, у Західній Європі, деінде. Просто задля розваги.
Фобос, Вищий Чорний Янгол, не страждав від мук сумління, бо не мав його. Він вивчав Всесвіт, відкривав нові закони буття, робив те, що хотів, не зважаючи ні на кого і ні на що. Лише Творець вносив у його діяльність корективи.
Виключність становища Фобоса у Пеклі дратувала Сатану вкрай, він заздрив майже необмеженій Фобосовій волі, не дарував йому зухвалості та паскудних витівок, але по-своєму цінував: Фобос був Злим генієм Всесвіту такого ж високого ґатунку, як і сам Сатана.
«До чого тут Фобос? Знайшов, про кого згадувати!» Люцифер відмахнувся від думок про Фобоса, як від надокучних мух, відпив пива, замріяно посміхнувся. «Дівчинко моя, на яку б дрібничку мені перетворитися цього разу, щоб влетіти у твоє вікно? Може, на скляну бабку, чи на яскравого метелика? Як же я хочу побачити тебе!» полинув він до Олени подумки.
Виникнути перед нею у повній Диявольській величі і красі Сатана не наважувався: боявся налякати її і не хотів виглядати навязливим.
«Треба, щоб хтось мене їй представив. Хто? Може, Маргарита»
«А ти презентуй себе сам, Сатано! Перетворися на клопа та й кусни її у те саме місце, про яке ти так розмріявся, що воно аж витіснило мозок з твоєї голови!» раптом порадив найнахабніший голос Фобоса всередині Люцифера.
Нечувано! Сатана аж поперхнувся пивом від несподіванки і з розмахом кинув кухоль на стіл.
«Якого біса ти вліз у мій мозок, сволото?! Забув рішення Пекельної Ради? Нагадати?!» прогримів у собі Сатана, щосили стримуючи шалений гнів.
Зриватися не можна геніальний негідник спостерігає за ним з глибин Сатанинського мозку. Як він туди потрапив? Невже розкодував вхід?
«Та не турбуйся ти так, Сатано! Памятаю я ту дурну нараду. Було так нудно, що я кожному чорному покидьку послав по одній влучній думці російською, і вся вища сволота заборонила голосуванням спілкування думками. Юрма дегенератів! Я ж наскрізь бачу їхні тупі голови!».
Ні пихатість, ні нахабство Фобоса Сатану не дивували. Його цікавило лише одне: як той вліз у його так складно закодований мозок?