Ну, як справи, моя люба? привітав він її таким приязним тоном, якого вона вже давно від нього не чула. Сподіваюся, ти отримала мою телеграму?
Так, спокійно, але трохи насторожено, відповіла Ейлін. І нишком подивилася на нього з цікавістю, бо в її почутті до Ковпервуда було стільки ж любові, скільки й обурення.
О! Читаєш детективні романи! жартівливо зауважив він, заглядаючи в книжку на столику біля її ліжка й подумки порівнюючи її обмежені інтереси із кругозором Береніс.
Так! відповіла Ейлін різко. А по-твоєму, мені що читати? Біблію? Чи, може, твої балансові звіти? Або каталоги живопису?
Вона була обурена й ображена через те, що, займаючись своїми чиказькими проблемами, він жодного разу їй не написав.
Правду кажучи, люба, продовжував він усе так само мяко й незворушно, я стільки разів збирався написати тобі, але мене замучили до смерті. Справді. Крім того, я знаю, що ти читаєш газети. А вони, здається, всі про мене писали. Але я отримав твою телеграму. Дуже любязно з твого боку. І мені здавалося, що я відповів. Я добре памятаю, що збирався відповісти.
Він говорив про телеграму Ейлін зі словами підтримки, яку вона надіслала йому наступного дня після його скандального провалу з концесією.
Гаразд, сухо перебила Ейлін. Припустимо, ти збирався. Що ще?
Було одинадцять ранку, а вона тільки взялася за свій туалет.
Він звернув увагу на її білосніжний мереживний капот це був її улюблений колір, він так добре відтіняв її руде волосся, яким він колись так захоплювався. Він також помітив, що вона густо напудрена. І зі смутком подумав, що тепер без цього вже не обійтися, і певно їй самій від цього ще більш смутно. Час! Час! Час! Його невпинна руйнівна робота. Вона старіє, старіє, старіє! І вона нічого не може зробити, тільки засмучуватися, тому що вона чудово знає, як він ненавидить ці страшні ознаки старості в жінок, хоча він ніколи не говорив їй про це і вдавав, що не зважає на них.
Йому було дуже шкода її, і він намагався бути з нею якомога ласкавіше. Дивлячись на неї, він подумав, що Береніс, по суті, ставиться до неї без упередження, тож чому б на додачу до цього позірного примирення з Ейлін не влаштувати їй подорож за кордон. Звичайно, не обовязково, щоб вона їхала з ним, але приблизно в цей самий час, аби створити враження, що в його подружньому житті все гаразд. Навіть якщо вона поїде з ним на одному пароплаві, можливо, вже вдасться домовитися з тим Толліфером або ще з кимсь і цим самим збути її з рук. І було б добре, якби ця людина, що візьметься розважати її, була би при ній не тільки тут, але й за кордоном, щоб вона там не заважала йому з Береніс.
Маєш якісь плани на вечір? любязно запитав він.
Нічого такого, холодно відповіла вона, відчуваючи, що за його любязністю криється бажання щось від неї домогтися, але що саме, вона не могла здогадатися. А ти маєш на думці тут пожити якийсь час?
Так, трошки. У всякому разі час від часу навідуватимусь. Маю певні плани і, можливо, доведеться зїздити ненадовго за кордон; саме про це і хочу з тобою поговорити.
Він замовк, не впевнений щодо того, як повести далі розмову. Усе це було так складно і важко.
І я просив би тебе допомогти мені влаштувати прийом для деяких гостей. Ти не проти?
Ні, коротко відповіла вона, почуваючи, що все це не має ніякого відношення до неї особисто. Вона бачила, що він зовсім не думає про неї, навіть тепер, після того як вони стільки часу не бачилися. Раптом вона відчула себе вкрай стомленою: який сенс дорікати йому.
Хочеш піти сьогодні ввечері до опери? запитав він.
Що ж, якщо ти справді хочеш Врешті, якась втіха від того, що він тут, поруч із нею, хоч і ненадовго.
Звісно, хочу. І хочу, щоб ти пішла зі мною! відповів він. Зрештою, ти моя дружина. І це твій дім. І як би ти до мене не ставилася, ми все-таки маємо справляти враження благополучного подружжя. Нікому з нас це не зашкодить, а корисним може бути для обох. Розумієш, Ейлін, приязно продовжував він, після всіх цих історій у Чикаґо мені тепер лишається одне з двох: або припинити всяку діяльність в цій країні і відійти від справ, що мені, правду кажучи, зовсім не до вподоби, або спробувати зайнятися чимось іншим й десь подалі звідси. І мені зовсім не хочеться зотліти заживо.
Тобі? Зотліти заживо? вигукнула Ейлін, дивлячись на нього жвавіше. Це тобі не загрожує! По-моєму, ти будь-якого мерця на ноги піднімеш!