Тепер мало важить, хто правує країною «праві» чи «ліві», який в ній устрій президентський чи монархічний. Головне, щоб при владі в країні були добрі, чесні, справедливі, мужні та порядні люди.
Навіть найгірша система, інтегрована і керована доброчесними людьми, дає народові щастя, багатство, добробут і мир. А найкраща система, якщо влада в ній належить аморальним типам, принесе підданцям самі страждання.
Міф про колективне звільнення в рамках систем показав свою неспроможність. Із плином часу навіть найбільш організована і природна система розпадається, якщо її не підтримують чоловіки і жінки честі, моральності, одним словом, добрі і доброчесні люди.
Нам не потрібні перемоги певної політичної, соціальної, релігійної групи чи секти. Нам потрібні доброчесні люди, визнані як такі, яким і слід надавати якнайширші повноваження в усіх царинах. У такому разі вони на це погодяться, і не з амбітності, а з шляхетності та солідарності.
Повертаючись до Платона, нагадаємо, що на вправного шевця покладається обовязок робити черевики для всіх; на вправного кравця одяг для всіх, і все таке інше. Той, хто панує над собою, хто владає своїми пристрастями і проводить у життя ідеї силою власної волі, і є найбільш придатним на роль провідника своєї спільноти.
Якщо ми будемо у змозі підтримати доброчесних людей і надамо їм необхідні культурні інструменти, вони можуть інтегрувати будь-яку форму урядування, адже будь-який спосіб урядування в їхніх руках буде ефективним.
Якщо якась доброчесна людина, первосвященик будь-якої релігії, пробудить у своїх вірянах відчуття присутності Бога, вони побачать у ньому відображення цієї присутності.
Якщо доброчесна людина присвячує себе мистецтву, науці чи будь-якій іншій сфері діяльності, вона буде осяяна власною доброчесністю, хай який шлях вона обере, адже у своїй доброчесності вона має обрати щонайкраще.
Необхідно усвідомити, що зі зміною ХХ-го на ХХІ сторіччя навряд чи припиняться расизм, утиски, незаконне збагачення, геноцид; потрібні зміни «зсередини», на внутрішньому рівні, з тим, щоб на місце контамінованих системних механізмів стали добрі і доброчесні люди.
Необхідно знайти їх, призначити і підтримати.
Для людини немає більшого ворога, ніж інша людина, якщо це погана людина, але немає і кращого друга, ніж інша людина, якщо вона добра і доброчесна.
Будьмо мужніми і викиньмо на смітник історії зловорожі системи, що рухають нами, аби на їхніх уламках могла поступати нова людина, яка вирізняється своєю добротою.
Бути молодим
Молодість, божественний скарб,
Ти проминаєш, щоб не вернутися.
Коли хочу плакати, я не плачу,
А іноді плачу, того не бажаючи.
Рубен ДаріоЦього разу ми не будемо говорити про молодість душі, про таємничу Золоту Афродіту, про цю добру матір, яка дозволяє нам бачити кращу, найблагороднішу частину природи і душі.
Сьогодні ми будемо говорити про молодість, як її розуміє загал; про людей, які тільки тому, що вони юні, вже заслуговують на звання щасливців. Адже, залишивши осторонь езотеричні роздуми і наші знання про реінкарнацію, молодість для нас це, безсумнівно, весна життя З усіма її грозами та каменепадами, вона все ж таки залишається весною сповненою сил, життя, радощів, яскравих фарб та інших принад. Славетний поет, який писав вірші іспанською мовою (один із них став епіграфом до цієї статті), зумів дуже простими словами передати почуття, властиві більшості людей Без сумніву, Рубен Даріо був обранцем муз.
Отже мова піде про людей, яким ще немає тридцяти. Я знаю, що тридцятиріччя як межа молодості породить різні думки і судження але в цьому випадку мені судити і гадаю, це саме цей вік, дійсно, середньостатистичний для всього світу.
На жаль, часто молоді люди бездумно витрачають цю весну свого життя: втрачаючи контроль, їхні тіла та почуття несуться стрімголов, мчаться звивистими дорогами, залишаючи сліди, які неможливо буде перекреслити в майбутньому. Є й ті, хто виправдовує себе словами: «Я ще дуже молодий» Обережно: ви помиляєтесь. Молоде тіло ще не означає, що душа також молода. Молодість дає чудовий досвід, який ми з віком цінуємо все більше. У якомусь сенсі, те, чого ми не зробили в молодості, вже не зможемо здійснити потім. Адже жити означає пригадувати, як казав божественний Платон. Молодість це не тільки час напруженого навчання, першої багатообіцяючої роботи, не тільки пора любові та радості, оптимістичних планів та надій, «адже ще все життя попереду» Це також час ідеалів, час їх проголошувати, збиратися разом, час шукати неможливе, перемагати у тому числі, й самого себе.