Ти навмисне не виросла? Щоб у дитсадку залишитися?
Авжеж! весело відповіла вона. На дітей не ображаються це раз! Їм багато чого вибачають це два! І по-третє їх теж намагаються не кривдити, а навіть навпаки панькають! Зрозумів?
Як же мені тебе панькати? запитав Віктор.
Ні, це я тебе наразі нанькаю, бо ти якийсь відморожений, тобто полярник. Ось, бачиш, кашею призволяю! А від тебе мені багато не треба пятдесят баксів цілком вистачить!
Не забагато? сміючись поцікавився Віктор.
Старий, у мене система знижок для полярників не передбачена Але якщо ти будеш наполягати я що-небудь придумаю!
Ні, наполягати не буду! Я просто пожартував
Прокинувся Віктор на тих же ліжечках. Десь на підлозі задзвонили будики. У розплющені очі відразу вдарив сонячний промінь, і Віктор замружився, відвернувся. Нагнувся, перебіг очима підлогу й збагнув, що будики ночували у Світлинки в сумочці. Сама Світлана ще спала, тицьнувшись кирпатеньким носиком у подушку.
Віктор підвівся, відкрив сумочку, витяг звідти маленькі будики й вимкнув їх. Коли засовував їх назад, звернув увагу в сумочці на ключі від машини та якесь посвідчення. Озирнувся на Світлану, яка досі спала, й розкрив посвідчення.
Посвідчення виявилося студентським квитком Світлани Альохіної, студентки третього курсу Коледжу міжнародного бізнесу.
Третій курс? здивувався Віктор, ще раз озирнувся на Світлану, яка спала.
На фотокартці, вклеєній до студквитка, Світлана Альохіна виглядала набурмосеним і невдоволеним підлітком.
Здивований Віктор засунув студентський квиток назад у сумочку, підвівся й підійшов до вікна. Потягнувся, незвично бадьоро озираючи подвіря дитсадка, і відразу відсахнувся до ліжок, помітивши, як на подвірї, жваво розмовляючи, зявляються дві жінки похилого віку.
Підскочив до Світлани, схилився, торкнув плече.
Світлинко! Підводься! Сюди люди йдуть!
Світлана ліниво розплющила очі.
А будики дзвонили?
Дзвонили, хвилин пятнадцять тому.
Що? Світлана схопилася на рівні ноги, швидко вбралася, озирнулася на Віктора. Чого стовбичиш? Нумо, швидко ліжка розставляти!
Під її чуйним керівництвом вони розсунули велике двоспальне ліжко на пять дитячих, підрівняли їх. Потім Світлана нашвидкуруч застелила ліжечка. Віктор лише зауважив, що ліжка «неторканого» ряду були застелені охайніше.
На вулицю вони чкурнули через якісь непримітні двері з іншого боку. У дверях зіштовхнулися з двома кремезними хлопцями, що заносили до будинку великі картонні коробки. Світлана цвірінькнула до них «привіт!» і проскочила вперед. Віктор пропустив їх усередину, наздогнав Світлану. Запитав:
Хто це?
Це тут одна фірма підвал під склад орендує. Компютерами торгують, пояснила Світлана.
Потім подивилася на годинник, повернула оспале личко до Віктора в очах легкий сонний жаль, що ніби передує словам вимушеного прощання.
Вітьку, а де мої чесно зароблені? запитала Світлана.
Віктор слухняно дістав із кишені купюри, знайшов зелену півсотню й простягнув їй.
Вибач, мені треба бігти, сказала вона вже тепліше. Якщо нагнешся поцілую!
Віктор нагнувся до неї, маленької, милої, мініатюрної. Вона поцілувала його в губи.
Може, ще зустрінемося? запитав Віктор.
Дай телефончик подзвоню! запропонувала Світлана.
Віктор заледве не назвав свій номер телефону, але відразу осікся. Тепер це телефон Ніни, Соні та якогось вартового, схожого на міліціонера.
Немає в мене телефону Поки
Не встиг придбати? здивувалася Світлана. Поки всі свої полярні гроші не протринькав на дівчат, купи мобільник!
А в тебе є телефон?
Світлана зітхнула.
Є, тільки біля нього мати спить, а вона не любить, коли її будять
Гаразд, сказав Віктор. Я тебе й сам знайду!
Спробуй! усміхнулася Світлана. Знайдеш поцілую!
Вони дійшли до Шовковичної. Світлана вискочила на дорогу, махнула рукою, і відразу якийсь приватник різко завернув до хідника й спинився біля неї. Світлана, домовившись із водієм, махнула Вікторові ручкою, сіла до машини й поїхала.
Віктор простежив поглядом за машиною, зітхнув і почимчикував вулицею далі. Завернув на Лютеранську і спустився вниз, на Хрещатик.
5
У щойно відкритій підвальній кавярні «Старокиївська» панувала приємна прохолода. Хазяйка великої угорської кавоварки позіхала, збираючи на прилавок учорашні тістечка.