Але від цієї затії я швидко відмовився, бо мене все більше стали цікавити реальні події, а не те, що я міг нафантазувати в своїй голові. Тут теж була певна небезпека. Я розумів, що якщо наближусь до розвязання таємниці чорних чоловіків, а тим більше напишу про це, то спецслужби зацікавляться моїм романом і питатимуть, звідки в мене такі дані. Я ніколи не вважав, що там працюють глупі люди, які шукають міфічних шпигунів. Потрапляти в їхні лапи мені не хотілось.
Проте, як це вже не раз траплялось у моєму житті, цікавість знову взяла гору.
6Я ще не знав, як маю приступити до виконання свого карколомного плану. Чудернацькі думки витали в моїй голові, але всі вони видавалися мені нереалістичними. Скажімо, я хотів ходити нічними вулицями нашого міста в надії, що рано чи пізно натраплю на чорних чоловіків. Щоправда, вже через секунду я розумів, що можу стати жертвою або військового патрулю, або тих самих чорних чоловіків. І перші, й другі не питатимуть мене, чого це в комендантську годину я прогулююсь нічним містом.