Лідія Гулько - Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії стр 2.

Дідусь передавав діалог дуже кумедно. Дмитрик голосно сміявся. А про себе вирішив: «Ніколи не буду впертим». Він дещо згадав.

 Оленка мені хвалилася: коли виросте, то буде першою красунею України.

Дідусь на те:

 Про хвальків прагнеш узнати? Аби встигав запамятовувати:

Хвалилася кобила, що з возом горщики побила.

Не хвали сам себе, нехай тебе люди хвалять.

Вівсяна каша хвалилася, ніби вона з маслом родилася.

 Ого, як багацько!  радіє Дмитрик.  А про брехунів є прислівя? Бо Ілько так бреше, що й повірити можна.

 І про таких народ не забуває:

Вдача собача: як не брехне, то й не дихне.

Так чисто бреше, що й віяти не треба.

У Ілька, коли брехатиме, запитай:

А ти часом не з Брехунівки?

 Та й дотепно ж!  сміється Дмитрик.  Усім брехунам так казатиму.

Зненацька скрипнули двері. З румяним від морозу обличчям увійшла бабуся. Вона дорікнула малому:

 Ти, козаче, у хаті грієшся, а вояк на призьбі на березневому холоді вартує. Глянь на нього. Посинів, бідолашний!

Дмитрик скрикнув від несподіванки на бабусиній долоні пластмасовий вояк. Це його він так довго шукав.

Хлопчик кинувся до бабусі. Вихопив іграшкового вояка. Підстрибував, цілував його.

Дідусь підняв вказівного пальця і мовив:

 Знайшов не скач.

Дмитрик дзвінко засміявся. Він продовжив прислівя:

 Згубив не плач.

Бабуся гадала, що це гра така. Вона докинула і своє прислівя:

 Сонечко у дорозі не спіткнеться.

«Чому бабуся саме це прислівя сказала?» замислився хлопчик.

Дійсно, чому?

Дмитриків понеділок

Дмитрик надзвичайно допитливий хлопчик. Все йому цікаво: і звідки дощ береться, і чому кошенята сліпими родяться А ще йому подобаються прислівя та приповідки, які придумав український народ. Їх Дмитрик знає силу-силенну. А найбільше про понеділок.

 Матусю, не білуй у понеділок хати, бо таргани заведуться,  виголошує Дмитрик матері.

 Таргани, синку, заведуться, якщо прибирати перестанемо. А де в хаті чисто, там і на душі світло,  посміхається мама.

«Та й гарною же приповідкою відповіла мама»,  подумав хлопчик.

Він вибіг із хати. Зіткнувся з Марійкою.

 Куди зібралася?  запитав сестру.

 Не кудикай. У мене важлива справа іспит. Я поспішаю.

 У понеділок ніякої важливої справи не починай, бо в халепу вскочиш,  попередив сестру Дмитрик.

 У халепу вскочу, якщо на іспит не зявлюся,  змахнула рукою Марійка.

У дворі Дмитрик бачить, що татко запускає двигун автомобіля.

 У понеділок не варто вирушати в дорогу нещастя трапиться, повчав син батька.

 Нещастя трапиться, коли лікар-ветеринар на роботу не зявиться. Хворі тварини без лікаря дійсно, нещастя,  відповів батько.

Бабуся, йдучи двором, спіткнулася. Ціпка з рук випустила.

 От невдача,  журиться старенька.

 Якщо в понеділок щось не вдалося, то жди невдачі цілісінький тиждень, каже Дмитрик, піднімаючи з трави ціпок.

 А ти мені, дитинко, будеш допомагати. Невдачі злякаються і з нашого двору втечуть,  жартувала бабуся.

На осонні Варка вмивала язиком кошенят. Дмитрик розсердився:

 Що ти робиш? Хто в понеділок голову миє той облисіє.

 Синку, що ти таке говориш? Хіба лисі коти бувають?  озвалася мама.

Увечері вся родина зібралася у вітальні. Вечірнє лагідне сонце заглядало у вікно і промінчиками голубило на столі пухкі пиріжки. А ще в домівці пахне смачним борщем. З миски до Дмитрика моргали червоні полуниці.

За столом радісно й затишно. Кожен член родини розказував про те, що зробив за день.

Мама хвалилася своїми успіхами:

 Я переробила силу-силенну всякої роботи.

 Це добре, доню,  каже дідусь.  Бо тільки ледар ховається від роботи, як собака від мух.

 А я сьогодні вилікував хвору теличку і кабанчика,  сказав татко.  Хворобу треба вчасно лікувати. Згаяного часу й конем не наздоженеш.

 Подивіться, рідненькі, який рушник вишила. З голубами і мальвами,  пишалася за свою працю бабуся.  Прикрашатиме вітальню, в якій відпочиваємо, переглядаємо фільми.

 Для мене цей день був також вдалим,  хвалилася Марійка.  Я склала іспит на «відмінно».