Він подарував хлопчині золоту монету в десять доларів, щоб той відкрив собі рахунок у банку. Не дивно, що цей жвавий, впевнений у своїх силах і ще не пригнічений життям хлопець позитивно налаштував містера Девіса до всієї сімї Ковпервудів.
3
Коли Френкові Ковпервуду було чотирнадцять, він вперше в житті вдався до комерційної оборудки. Одного разу, проходячи по Фронт-стрит, вулиці імпортуючих і оптових фірм, він завважив аукціонний прапорець над дверима оптово-бакалійної крамниці. Зсередини чувся голос аукціоніста:
Хто запропонує гарну ціну за партію чудової яванської кави? Оптова ринкова ціна на сьогоднішній день сім доларів тридцять два центи за мішок. Скільки даєте? Скільки даєте? Партія йде тільки повністю. Скільки даєте?
Вісімнадцять доларів, вигукнув крамар, що стояв біля дверей (власне, лише для того, щоб започаткувати торги).
Френк зупинився.
Двадцять два, сказав якийсь голос.
Тридцять! почувся вигук.
Тридцять пять! втрутився ще хтось.
Ціна дійшла до сімдесяти пяти доларів (що становило менше половини реальної вартості кави).
Сімдесят пять доларів Сімдесят пять! вигукував аукціоніст. Хто більше? Сімдесят пять доларів раз. Хто дасть вісімдесят? Сімдесят пять доларів два він зробив паузу і драматичним жестом заніс руку. Потім різко опустив її. Продано містерові Сайласу Грегорі за сімдесят пять доларів! Запишіть, Джеррі, звернувся він до свого рудого веснянкуватого помічника, і одразу перейшов до продажу іншої партії бакалійного товару одинадцяти діжок крохмалю.
Юний Ковпервуд швидко зметикував. Ринкова ціна кави (якщо вірити аукціоністові) сім доларів тридцять два центи за мішок; значить, крамар, що купив партію за сімдесят пять доларів, може тут же заробити вісімдесят шість доларів чотири центи, а продавши каву в роздріб, іще більше. Наскільки йому пригадується, мати платить двадцять вісім центів за фунт. З підручниками під пахвою Френк присунувся ближче і став ще уважніше стежити за процедурою торгів. Діжечка крохмалю, як він незабаром почув, вартувала десять доларів, а тут її продали за шість. Кілька діжок оцту пішли з молотка за третину своєї вартості. Френку страшенно захотілося взяти участь у торгах, але в кишені ж лише дрібязок. Аукціоніст завважив хлопчика, що стояв просто перед ним. Він був вражений серйозністю і завзятістю, написаними на його обличчі.
Пропоную партію чудового кастильського мила сім ящиків, ні більше і ні менше. Воно, аби ви знали, якщо ви взагалі хоч трохи розумієтеся на милі, коштує нині чотирнадцять центів за брусок. А за ящик з вас візьмуть не менше одинадцяти доларів сімдесяти пяти центів. Скільки даєте? Скільки даєте?
Він говорив швидко, зі звичайними інтонаціями аукціоніста і надмірним пафосом, але на юного Ковпервуда це не діяло. Він жваво підрахував. Сім ящиків по одинадцять сімдесят пять усього вісімдесят два долари двадцять пять центів. А якщо ця партія піде за півціни Якщо вона піде за півціни
Дванадцять доларів! запропонував хтось.
Пятнадцять! підвищив ціну інший.
Двадцять! крикнув третій.
Двадцять пять! додав четвертий.
Далі пішли надбавки по одному долару, бо кастильське мило загалом не користувалося широким попитом.
Двадцять шість!
Двадцять сім!
Двадцять вісім!
Двадцять девять!
Усі мовчали.
Тридцять! рішуче сказав юний Ковпервуд.
Аукціоніст маленький худорлявий чоловік із виснаженим обличчям і скуйовдженим волоссям, з цікавістю і дещо недовірливо покосував на Френка (ні на мить, утім, не вмовкаючи). Напружений погляд хлопчика мимоволі привернув його увагу, і він якось відразу, сам не знаючи чому, сповнився довіри і вирішив: гроші у малого є (можливо, він син якогось бакалійника).
Тридцять доларів! Тридцять доларів! Тридцять доларів за партію кастильського мила! Чудове мило! У роздріб йде по чотирнадцять центів шматок. Хто дасть тридцять один долар? Хто дасть тридцять один?
Тридцять один! пролунав голос.
Тридцять два! прохопився Ковпервуд.
Торг відновився.
Тридцять два долари! Тридцять два! Хто дасть за це чудове мило тридцять три? Сім ящиків прекрасного кастильского мила. Хто дасть тридцять три?
Мозок юного Ковпервуда напружено працював. Грошей у нього з собою не було, але його батько служив помічником касира в Третьому національному банку, і Френк міг послатися на нього. Все це мило, без сумніву, вдасться продати бакалійникові по сусідству з будинком, а якщо не йому, то ще якомусь крамареві. Адже знайшлися й інші, які хотіли придбати його за такою ціною. Тож чому б мило не купити Френкові?