Кімната ця (розміром двадцять футів на двадцять чотири), облаштована панелями під вишневе дерево і обставлена новим гарнітуром в стилі Шератон, виглядала дещо незвично, але загалом приємно. Коли Генрі Ковпервуд став помічником касира, він виписав з Європи фортепіано (велика розкіш за тодішніми мірками). Кімнату прикрашали і інші рідкісні речі: газова люстра, акваріум із золотими рибками, кілька чудово відполірованих мушель химерної форми і мармуровий купідон з кошичком квітів у руках. Було літо, в прочинені вікна заглядали дерева, тішачи погляд, затіняючи своїми кронами цегляні тротуари. Дядько Сенека неквапно вийшов у двір.
Дуже приємний куточок, зауважив він, стоячи під розлогим берестом і оглядаючи подвіря, почасти вимощене цеглою і обнесене цегляним парканом, по якому вився дикий виноград. А де ж у вас гамак? Невже ви влітку не чіпляєте тут гамак? У Сен-Педро у мене їх десь аж шість чи сім на подвірї.
Ми якось не подумали про гамак, адже кругом сусіди. Але це було б пречудово, усміхнулася місіс Ковпервуд. Завтра ж попрошу Генрі його купити.
Та я привіз із собою кілька штук! Вони у мене в скрині, в готелі. Мої чорношкірі на Кубі самі плетуть їх. Я вам завтра вранці пришлю один з Мануелем.
Він мимохідь зірвав листок винограду, смикнув за вухо Едварда, затим пообіцяв Джозефу, молодшому з хлопчаків, подарувати індіанський томагавк і повернувся в будинок.
Ось цей хлопчина мені подобається, сказав він трохи згодом, поклавши руку на плече Френка. Як його повне імя, Генрі?
Френк Алджернон.
Гм! Треба було назвати його якось інакше, як-от мене. У цьому хлопчині щось є Приїжджай до мене на Кубу, синку, я з тебе зроблю плантатора.
Мене до цього не тягне, відказав старший син Ковпервуда.
Принаймні, відверто сказано! Що ж ти маєш проти моєї пропозиції?
Нічого. Тільки я не знаю цієї справи.
А яку ти знаєш?
Хлопчик посміхнувся не без лукавства.
Я поки що мало знаю.
Ну, гаразд, а що тебе цікавить?
Гроші.
Он воно що! Значить, це у нього в крові по слідах татуся пішов. Що ж, це незлецьке! І міркує він, як мужчина. Ну, хлопче, ми з тобою ще поговоримо. Схоже, Ненсі, що у тебе росте фінансист. Він дивиться на речі, як справжній ділок.
Дядько уважніше поглянув на Френка. У цьому рішучому хлопцеві, безсумнівно, відчувалася сила. Його великі і ясні сірі очі таїли якісь думки. Вони багато чаїли в собі і нічого не виказували.
Цікавий хлопчина, сказав містер Девіс зятеві. Мені подобається його завзятість. У вас гарні діти.
Містер Ковпервуд тільки посміхнувся. Ну, що ж, цей дядечко, коли йому так сподобався Френк, може багато чого для нього зробити. Приміром, залишити йому згодом частину своїх статків (містер Девіс був багатий і неодружений).
Дядько Сенека згодом став часто бувати у Ковпервудів і завжди у супроводі свого чорношкірого охоронця Мануеля, який, на превеликий подив дітей, говорив по-англійськи і по-іспанськи. Френк усе більше і більше цікавив дядька.
Коли хлопчина підросте і вирішить, ким він хоче бути, я допоможу йому стати на ноги, зауважив якось містер Девіс у розмові з сестрою. Та гаряче подякувала йому.
Дядько розмовляв із Френком про його заняття в школі і виявив, що хлопця мало цікавлять книги, та й узагалі більшість шкільних предметів. Граматика просто нудота, як і література. Латина просто марне гаяння часу. Історія? ну, це ще сяк-так
Я люблю рахівництво і математику, заявив Френк. А взагалі-то мені б хотілося покінчити з цим і взятися нарешті до справжнього діла.
Зарано ще, друже, усміхнувся дядько. Скільки тобі? Чотирнадцять?
Тринадцять.
Ну от, бачиш, раніше шістнадцяти кинути школу не можна. Ще краще провчитися років до сімнадцяти-вісімнадцяти. Це тобі не зашкодить. Дитинства потім не повернеш, любий хлопче.
Мені нецікаво бути хлопчиком. Я вже хочу працювати.
Не квапся, синку. Все дно озирнутися не встигнеш і ти вже дорослий. Ти ж, здається, мітиш у банкіри?
Так, дядьку.
Ну, що ж, Бог дасть, і коли час прийде я допоможу тобі на перших порах, якщо ти не передумаєш. Дивись лишень, поводься добре. На твоєму місці я б попрацював рік-два у великій хлібно-комісійній конторі. Там можна набратися досвіду. Ти дізнаєшся багато такого, що згодом тобі знадобиться. А поки зміцнюй здоровя і вчися. Коли буде треба, сповісти мене, де б я не знаходився. Напиши і як тобі ведеться.