Сергій Залевський
Технолог
Тривіальна і одночасно фантастична історія переселення нашого сучасника у світи Співдружності. Герой відбувся на Землі як фахівець, першу частину життя прожив в Росії, але потім вона йому остаточно осточортіла, і він виїхав за контрактом до Європи. Тема Співдружності була йому цікава, як варіант другого життєвого втілення і ось він там. Трохи не так, як йому представлялося, але він там. Герой потрапляє в рабство до просунутих інопланетян, де йому пропонують відробити певний термін для можливості викупитися з нього. Симбіонти, нейромережі, бази знань, дроїди, космічна техніка, штучний інтелект все, як годиться, присутнє в романі. Паралельно іноді освітлюватиметься доля попаданців-інтелектуалів з середньої смуги Росії.
Десь в просторі
Останні шість місяців для Дро Гобра були виключно вдалими. І престиж в клані підняв, і кредитів заробив пристойно, та і що там соромитися майном цінним обріс (віджав, якщо говорити прямо). Про своїх двох наложниць няшок можна взагалі не згадувати і так, ті хто в курсі про них, слину ковтають при думці про таких подруг і кусають в нападі заздрості лікті. Не у всякого глави клану такі знайдуться, а ось Дро піднапружився трохи, і в результаті рядовой офіцер володіє нерядовим майном.
Дро мрійно прикрив очі і вдався до приємних спогадів: починав він свою кар'єру в клані, як і багато хто в імперії Гармор, у кого були слабкі показники КІ показники інтелекту і КЗ коефіцієнта засвоювання знань, в якості простого м'яса бійця ближнього бою, абордажника. Низькі показники КІ-102, КЗ-1,2, не дозволяли сподіватися на безкоштовне навчання на престижні(читай високооплачувані) спеціальності коштом держави або сторонніх спонсорів у вигляді корпорацій або багатих приватних інвесторів.
Загалом, звичайний шлях звичайного гарморця. Багатьох з його друзів і знайомих або тих, хто просто був поруч, вже давно поглинув холодний і байдужий космос, а ось Дро досі живий удача не відвернулася від нього, як від інших. Згадувати про те життя особливо було нічого тренування до знемоги, відвертий садизм інструкторів, які здавалося, отримували заряд бадьорості від виду розбитих голів і вибитих з кров'ю зубів підлеглих. Абордажі вдалі і смертельно провальні, коли склад абордажних команд іноді мінявся на 50 % і більше. Смерть соратників і друзів, розірвані на декілька частин тіла знайомих бійців, які ще зовсім нещодавно поряд з тобою раділи черговій удачі, пропалювали кредити на станціях клану і інших вільних пустотних об'єктах цього сектора імперії.
Декілька років життя в такому убивчому ритмі зробили Дро, з місцями наївного підлітка в жорсткого, а коли потрібно і жорстокого бандита, не позбавленого до всього тверезого і раціонального погляду на життя. По ходу служби Дро був помічений керівництвом клану, його стали поступово заохочувати і підвищувати по службових сходах, ну якщо так можна сказати про то, чим вони усі займалися.
Першим приємним дзвіночком для нього стала установка нейромережі «Воїн 3.4/П» виробництва імперської філії мегакорпорації «Нейромережа-Глоботех» (природно не в подарунок, а у борг з відробітком) і деякої кількості стандартних баз знань для спеціаліста-абордажника. У такий спосіб керівництво дало Дро зрозуміти, що він досить добре зарекомендував себе в якості бійця першої лінії, і прийшов час підвищувати його навички справедливого відбирання цінностей у ворогів клану, стаючи фахівцем бойового ремесла. А це вже інші гроші, та і шанси на виживання значно стрибають вгору. Фахівців не кидають першими в атаку.
Звичайно, Дро міг собі поставити і стандартну безкоштовну в усій Співдружності нейромережу. Але ж спеціалізовані нейромережі це наступний ступінь розвитку цих симбіонтів, це істотне збільшення КІ, в порівнянні з безкоштовною, бонус до вивчення профільних баз знань, більша кількість формованих нейромережею нейровузлів для підключення додаткових імплантів. Але ж рано чи пізно довелося б її знімати, щоб поставити щось трохи краще, чекати мінімальний період для адаптації мозку під установку нового симбіонту. Втрачати час загалом, хоча не це важливо, а головне це давати медикам свій мозок другий раз для дослідів. Хоч і випадків невдалої установки украй мало, але своє здоров'я Дро цінував вище за статистику. Хоч він і не був інтелектуалом, але прості роздуми на дозвіллі підштовхнули його до висновку, що мозку такі операції над собою навряд чи сподобаються, і треба їх кількість звести до необхідного мінімуму.