Володимир Селезньов - Антологія помилок та хибних думок стр 14.

Мал. 2.1. Справжній ліванський кедр і «кедр» сибірський

А от рослина, що не боїться суворих сибірських морозів і облюбувала собі великі простори Сибіру і Далекого Сходу,  це сосна. Невідомо, хто і коли вперше назвав сибірську сосну кедром, але назва прижилася. Крім сибірської сосни кедрами також неправильно називають ще далекосхідну корейську сосну, європейську кедрову сосну і кедровий стланик. Утім, і в наших краях можна зустріти справжній кедр. Кедр гімалайський, наприклад, не така вже і рідкість у багатьох курортних містах Чорноморського узбережжя Криму.

Коли хочуть підкреслити струнку чоловічу статуру за звичай кажуть: «Стрункий, як кипарис». Однак насправді назва цього вічнозеленого красеня має жіноче походження. Як говорить давня легенда, давним-давно на березі моря жила красуня на ймення Кипариса. Одного разу покохала вона прекрасного юнака і вирішили молоді люди одружитися. Але були вони бідні, тому в пошуках щастя юнак відправився в далеке плавання. Довго чекала свого нареченого Кипариса, щодня виходила вона на високий берег і дивилася, чи не зявиться в морській далечіні корабель. Коли ж, нарешті, зрозуміла дівчина, що не дочекається коханого, здійняла вона у розпачі руки до неба та й залишилася отак стояти, перетворившись у струнке дерево.

Кипарис відомий в багатьох країнах Середземноморя, в Індії і Середній Азії з незапамятних часів. Його красою захоплювалися багато поетів, письменників та художників. До речі, за формою кипариси можуть бути не тільки стрункими, але і найрізноманітнішими карликовими, плакучими, сріблястими, хвойними. Одним з численних різновидів кипариса є яловець, який на відміну від своїх південних родичів морозостійкий, тому зустрічається й у наших широтах.

Всім нам з раннього дитинства начебто б відомий пролісок. Але запитайте кого-небудь, що це таке і одержите самі різні відповіді. Й усі вони здебільшого будуть вірними, тому що проліском називають не одну, як багато хто думає, а одразу декілька лісових весняних квіток. Енциклопедичний словник пояснює, що пролісок це « рід багаторічних трав сімейства амарилісових». І далі: «проліском називають також анемону і ряд інших трав, що цвітуть навесні». Більш визначене тлумачення слова «пролісок» дає Володимир Даль: «досить загальна назва рослин, які цвітуть одразу ж по сході снігу» У середній смузі Росії пролісками називають медунку, чубарку, вітрогонку лютичну і гусячу цибулю жовту. І все-таки існує й справжній пролісок. Це три синіх або білих, розкинутих у сторони пелюстка на тоненькій стеблинці. Щоправда, у середній смузі він не зустрічається і любуватися ним можуть лише жителі більш південних широт Росії і, безумовно, України.

А от назва пролісок зовсім не повязана зі словом «ліс». Спочатку квітка звалася «пролізок» від дієслова «лізти». Його листочок, згорнутий у трубочку, пролазить не тільки крізь товщу торішнього листя, але й крізь сніжну кірку. Помилковою є і думка, начебто проліски є першими весняними квітами. За звичай першими на пагорбах, південних схилах ярів, витягнувши шийки убік сонця, по сусідству з холодними брилами сірого злежалого снігу зявляються квіточки матері-й-мачухи. Але саме їх, перших, ніхто не називає ні пролізками, ні пролісками.

Також помилково ми називаємо мімозою рослину, яка насправді є австралійською акацією. Колись її завезли на Чорноморське узбережжя як декоративну рослину. Там вона добре прижилася і навіть здичавіла. Це вона австралійська акація цвіте у лютому-березні на узбережжі Чорного моря жовтими пухнатими кульками, які виглядають такими ніжними і беззахисними на тлі нашого лютневого снігу.

Мал. 2.2. Так виглядає справжня мімоза

А справжня мімоза росте в Бразилії, у нас її розводять лише в оранжереях. Це про неї розповідають, що вночі вона складає свої листочки (вони дуже схожі на листя акації, тільки дрібніші) і опускає їх. Так само мімоза складає свої листочки і начебто завмирає, якщо її вдарити, або хоча б доторкнутися до неї. Звідси пішов відомий вислів «соромязлива, як мімоза».

Невірно, начебто всі рослини цвітуть навесні. Дійсно, дерева розцвітають найчастіше весною. Проте, наприклад, лугові трави цвітуть за звичай влітку. З липня і до пізньої осені можуть цвісти всілякі буряни, наприклад, полинь, лобода. А цвітіння амброзії, пилок якої є причиною алергійних захворювань, триває з кінця липня і аж до самих заморозків.