Зайчик приховав свій страх. Він зрадів друзям. Хоча, коли б вони самі не назвалися, то він би їх не взнав. Виглядали друзі кепсько. У білченяти розпух ніс. Мекека взагалі на себе не схожий. Ох і дісталося ж обом від мурах!
Ме-е-е-е! Ненавиджу мурах, хитав розпухлою головою Мекека.
Вони противні й кусючі, підтримав друга Рудий Хвостик.
Мазунчик зібрався за компанією пискнути: «І я ненавиджу мурах!». На підтвердження він би тупнув лапкою. Але не пискнув і не тупнув. І все через Мекеку, в якого майже не було очей. Козеня помітило смакоту, складену купками! І не лише помітило. Воно крутилося біля смачних купок. Плямкало губами і вигукувало:
Смачне зіллячко! Я його зараз зїм!
Білченя підбігло до купки з горішками і вкинуло в рот найбільший горішок.
Зайчик розтрутив друзів. Упав на своє добро, обхопивши його лапками. Кричав:
Не руште, це все моє!
Спантеличений Мекека зупинився. Рудий Хвостик проковтнув горішок разом із шкаралупкою і стояв стовпчиком.
Але пауза тяглася не довго. Рудий Хвостик почав умовляти зайчика:
Мазю, будь ласка, поділися з нами, своїми друзями.
Мазунчик не мав ні найменшого бажання ділитися. Навіть із друзями. Він зморщив носика і придумав, як викрутитися. Атож повагом підвівся. Взявся в боки і гордовито сказав:
Це мій супермаркет.
Білченя сплеснуло лапками:
Ой, як здорово! Хлопці, будемо гратися у продавця-покупця. Мазун продавець. Я і Мекека покупці.
Білчення відразу кудись побігло.
У вас грошей нема, непохитно стояв зайчик.
Рудий Хвостик, що оббіг купку з грибами і поцупив найбільшого рижика, запропонував:
Листочки з берези найкращі гроші. Вони дрібненькі, міцні, а головне красиві.
Однак зайчик і за найкращі гроші не хотів продавати свій обід. Він знову зморщив носика. Та цього разу нічого гарного не встиг придумати. А все через Мекеку. Козеня голосно його хвалило:
Друже, класно придумав! Уявляєш, ти власник столичного супермаркету! Навіть у Темному лісі такого нема. Усі тварини про нього узнають. Всі прийдуть до супермаркету купувати собі харчі.
Зайчик щасливо сміявся у ріденькі вуса. Так приємно, коли твою працю хвалять!
Рудий Хвостик відкинув рижика і стрімголов побіг до берези. Насмикав листочків і швиденько вернувся. Чемно звернувся до Мазунчика:
Ласкавий пане, прошу, дайте на всі ці гроші горішків, грибочків, а ще
Досить! Досить! нестямно кричав Мекека і хвиснув ратичкою білченя.
Козеня розійшлося не на жарти. Тупало ратичками і волало на всю галявину: